Українська література — шкільні твори - 2022

Зображення величі і краси козацької звитяги у творчості Т. Г. Шевченка

Всі публікації щодо:
Шевченко Тарас

Великі поети — вічні супутники свого народу, бо відображають у своїх творах його думи і сподівання, його сьогодення і минуле. Таким вірним супутником на дорогах століть став для українців Тарас Шевченко. Для багатьох поколінь ім’я великого Кобзаря є символом українського народу, його нескореності і волелюбності.

Як патріота, Шевченка глибоко обурювала та соціальна і національна несправедливість, яку чинило російське самодержавство над Україною. Тому він прагнув відродити в душі свого народу вільнолюбивий лицарський дух, влити в серця своїх співвітчизників активний протест проти поневолювачів і пробудити готовність до боротьби з ними.

З цією метою молодий Шевченко уславлював героїчну боротьбу українського козацтва з татарами, турками, польською шляхтою. Ці періоди в історії України особливо приваблювали поета, тому що там він виразно бачив непереможне прагнення народу до волі, бажання оборонити рідний край від ворогів.

Велич і краса козацької звитяги зображена автором в історичних поемах «Іван Підкова», «Гамалія», «Тарасова ніч», «Сліпий». В них розповідається про сміливі походи козаків в Туреччину та Крим, бої з польською шляхтою, оспівується лицарський дух славних захисників вітчизни.

Поема «Іван Підкова» змальовує морський похід козаків на чолі з отаманом Іваном Підковою до Туреччини. Страшна буря на Чорному морі. Розбурхане море «звірюкою то стогне , то виє». І в цей час Іван Підкова спокійно і впевнено закликає козаків вирушити у небезпечний похід. Промова отамана окрилила відважних запорожців, дала їм силу і наснагу. Сміливість, завзяття козаків виразно розкриваються під час бурі:

Кругом хвилі, як ті гори:

Ні землі, ні неба.

Серце мліє, а козакам

Того тілько й треба.

Вони готові навіть ціною власного життя визволити своїх товаришів з неволі.

Шевченко захоплюється мужністю і хоробрістю запорожців, їх боротьбою за свою свободу:

Було колись - запорожці

Вміли панувати.

Панували, добували

І славу, і волю...

Роздуми поета про героїчне минуле і сучасне життя пронизані глибоким сумом, що колись було «добре жити на тій Україні», а зараз внуки колишніх борців за волю «панам жито сіють».

Тема козацької звитяги розкривається й у поемі «Гамалія». В ній зображено тяжке життя невольників на турецькій каторзі і героїчну боротьбу козаків за їх визволення. До нас доноситься брязкіт кайданів, журлива пісня бранців, сповнена глибокої туги за Україною, за козацьким товариством, бурхливим морем.

Шевченко показує невольників справжніми патріотами, вірними синами своєї землі, які готові й загинути, аби тільки звільнитись від кайданів. Сама природа допомагає бранцям у їх визволенні. Води Босфору трусяться від козацького плачу, стогнуть і переливають його у Чорне море, яке передає ту мову Дніпрові, а Дніпро переказує Хортиці і Великому Лугові. І вирушають у похід на Стамбул козаки, щоб визволити з неволі своїх товаришів. Веде їх отаман Гамалія.

Козаки і отаман — справжні лицарі, відважні і завзяті. Сам Гамалія «кайдани розбиває, братів визволяє». Завдяки героїчним зусиллям козаків, сміливості отамана невольники були визволені. Нещадна різня на вулицях турецької столиці — це плата козаків за спалені турками міста і села України, за муки і кров полонених.

Вертаючись додому, козаки піснею славлять свого відважного отамана: Слава тобі, Гамалію,

На весь світ великий...

На всю Україну,

Що не дав ти товариству

Згинуть на чужині.

Народ може подолати своїх гнобителів, — така основна думка твору «Тарасова ніч». У ньому зображено розгром козацькими полками на чолі з Тарасом Федоровичем (Трясилом) військ гетьмана Конецпольського під Переяславом в 1630 році.

Нещадною була народна помста за знущання, за жахливе становище українського люду під час панування польських магнатів. Тарас Трясило — великий патріот, що щиро вболіває за сплюндрований загарбниками рідний край. У поемі майстерно поєднано минуле та сучасне. Перемога козаків — це було в минулому, а тепер лише кобзар згадує про священну боротьбу козаків з татарами, турками, ляхами за своє визволення. Почуття гордості за наших предків переплітається з турботою, що «над дітьми козацькими поляки панують». Поет питає:

Де поділось козачество,

Червоні жупани?

Де поділась доля-воля?

І жаль йому, що козацтво — символ нескореності, звитяги і слави України — загинуло, та водночас Шевченко вірить, що і його сучасники «тії слави козацької повік не забудуть», закликає їх гартувати себе до боротьби з поневолювачами.

Гостро відчувається туга за козацькою звитягою у поезії «До Основ’яненка». Запорожці для Шевченка були живим втіленням волі, стійкості, мужності, хоробрості, вірності рідній землі, своїм товаришам. У цьому він бачив красу і велич козацтва, його славу. Поет оспівував героїчне минуле, щоб протиставити його сучасному становищу України, прикладом нескорених і відважних козаків надихнути на боротьбу проти існуючого гніту.

Великий Кобзар вірив, що український народ безсмертний, що справжня його історія не в минулому, а в майбутньому:

Церков - домовина

Розвалиться... і з-під неї

Встане Україна.

І розвіє тьму неволі,

Світ правди засвітить,

І помоляться на волі

Невольничі діти!..



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.