Українська література - шкільні твори - 2026

П’єса І. Карпенка-Карого «Хазяїн» — комедія нового типу

Всі публікації щодо:
Карпенко-Карий Іван

Український театр довгий час змушений був розробляти селянську тематику з етнографічним ухилом, бо інакше б українське слово не звучало зі сцени. Та це дало можливість театру розвиватися, швидко пройти шлях оновлення. Своєрідним знаком оновлення української драматургії була п’єса «Хазяїн» І. Карпенка-Карого. Соціально-сатирична комедія — це новий тип твору для тогочасного театру, бо в ній розв’язуються проблеми сучасного авторові суспільства — становлення нової сільської буржуазії. Яка ж вона, та нова буржуазія? А от як Терентій Гаврилович Пузир. З розмов діючих осіб читач дізнається, що колись Пузир з дружиною тяжко працювали. Отже, це неміряне багатство зароблене чесною працею? Тоді чому ж не так багато подібних багатіїв з’явилося у суспільстві? Що, інші працювати не вміють? Виявляється, Пузир не гребував ніякими засобами, аби збагатитися. І один зі шляхів збагачення таких людей бачимо, коли розгортається афера з вівцями та вдаваним банкрутством. Мало того, заробляючи гроші, Пузир поступово стає залежним від них. Про це свідчить і його ставлення до робітників — безжальна експлуатація заради зиску. Він, здається, й Бога не боїться, і гріха не бачить у тому, що заради грошей морить людей голодом, хоч ці люди сумлінно працюють на нього. А картина «бійки» з гусаком за копичку відверто сатирична. Він же має тих копичок неміряно, але втручається й падає так, що це виявилося смертельно небезпечним. Здавалося б, перед смертельною загрозою можна було б подумати про Боже, а не про людське.

Проте він залишається типовим «хазяїном» стосовно свого майна. Втім, у цьому випадку сама наша п’єси звучить дещо іронічно — він не хазяїн свого життя, свого здоров’я, він стає нікому не потрібним у суспільстві, навіть незважаючи на орден Станіслава. Але скільки ще таких «хазяїнів», які міцно тримають за карк мільйони залежних під них людей, бо багатство — це влада. А влада таких, як Пузир, страшна, бо аморальна. Саме про це соціальне явище розповів І. Карпенко-Карий у коме нового типу — соціально-сатиричній, яка викриває засобами сатири типові со ціальні явища XIX-XX століття.