Українська література - шкільні твори - 2026

Образ хазяїна життя у п’єсі І. Карпенка-Карого «Хазяїн»

Всі публікації щодо:
Карпенко-Карий Іван

І. «І. К. Карпенко-Карий — батько новочасного українського театру, визначний артист, великий драматург» (І. Франко).

П. Моє знайомство з творами Карпенка-Карого (в попередніх класах комедія «Сто тисяч», зараз п’єса «Хазяїн»).

1. Порівняння героїв двох комедій (образ Пузиря — рідний по духу Гераси- му Калитці: ненаситна жадоба до збагачення, дикість натури стяжате- ля, зажерливість і цинізм; Пузир наживався на чужій біді; не мав почуття жалю, найманих майже безплатних робітників годував гірше собак заради надприбутків, штурхани сипав направо і наліво).

2. Протест батраків у хазяйстві Пузиря (стихійний бунт — закономірне явище, треба ділитися — інакше зітре народна ненависть).

3. Певне позитивне значення слова «хазяїн» стосовно образу Пузиря (це ділова, добре обізнана у фінансових справах, працьовита людина; Пузир — не марнотрат, є талант господаря-аграрія, чого бракує нашим чиновникам від землі).

III. До яких роздумів приводить нас комедія Карпенка-Карого «Хазяїн»? (суспільна думка повинна вимагати від хазяїв культури, гуманізму, цивілізованих прийомів господарювання; сенс людського життя — бути потрібним людям, щоб тебе цінили, любили, поважали; сенс життя героїв комедій Карпенка-Карого в жорстокій, дикій погоні за надприбутками).

П ’єса «Хазяїн» написана близько ста років тому (1900), проте її проблематика і герої залишаються на диво сучасними. У образі Терентія Гавриловича Пузиря втілено найбільш суттєві риси «хазяїна» життя — людини, яка завдяки багатству набула великої ваги у суспільстві.

І. Франко зазначив, що І. Карпенко-Карий дав «грандіозну по своїм замислі й по майже бездоганнім обробленню картину промисловця і глитая з селян з його могутніми впливами і чисто селянською вдачею». Однак образ Пузиря набагато ширший, це не лише уособлення сільського багатія. Це типовий характер буржуа періоду економічного перелому, коли гроші, зароблені різними шляхами, мають вагу і забезпечують становище у суспільстві і владу їхньому власнику, але витоки багатства ще не приховані під культурним шаром доброї освіти й набутої світськості. Пузир — мільйонер-землевласник, який спочатку справді був добрим хазяїном, бо вмів працювати, не шкодуючи сил. З першого погляду, це образ простого доброго трудівника, бо й сам він говорить: «Я сорок літ недоїдав, недопивав, недосипав, кровію моєю скипіла кожна копійка…» Терентій Гаврилович викликає повагу, коли відмовляється стати засновником «сахарного заводу», бо він не знається на цьому. Він ділова людина, має цілеспрямований розум, знається на сільській праці, бо й сам колись її виконував. Він працездатний і вміє, за словами Феногена, нарощувати оберти «хазяйського колеса». Однак що ж заважає йому втриматися на позиціях «хазяїна життя»? Передусім втрата людяності, втрата міри і перехід межі, за якою немає заборон. У тому числі й моральних. Аби тільки гроші! Саме це й сталося з Пузирем. Він, що вважав себе за хазяїна життя, гине від своєї жадібності. У гонитві за грішми цей «хазяїн» стає їхнім невільником.

Тож про що насправді п’єса? На мій погляд, це твір-попередження про те, що чекає на людину, яка надто захоплюється гонитвою за грошима. А ще це правдива історія про накопичення капіталу і «хазяїна» життя, який вже забув, що й сам колись голодував, а тепер совість дозволяє йому користуватися дешевою робочою силою. Бо справжню ціну він не заплатить ніколи. Межу перейдено. Гроші вже стали справжнім хазяїном такого собі «хазяїна».