Українська література - шкільні твори - 2026

Честь та безчестя персонажів комедії І. Карпенка-Карого «Хазяїн»

Всі публікації щодо:
Карпенко-Карий Іван

Варіант 1

Що на сьогоднішній день означає поняття «честь»? Кожний це поняття буде трактувати по-своєму. Для одних — це сукупність вищих моральних принципів, повага, пошана, визнання інших перемог. Для інших — це «земля, скот, вівці, хліб, комерція, бариш — оце життя!» Тому і героїв комедії «Хазяїн» можна поділити на два табори за цими «поняттями» честі.

Очевидно, людиною честі можна назвати юнака Зозулю, на якого Ліхтаренко та Феноген звели наклеп, а Пузир звільнив його як злодія. Зозуля говорить наклепникам: «Та скоріше б у мене рука відсохла, ніж протягнулась до чужого, скоріше б мозок мій висох в голові… Невже ні в кого з вас не поворухнеться серце жалем на мої правдиві слова?..» Скажіть, чи може щира, справедлива людина накликати на себе такі прокляття? Я думаю, що ні! Прикро, що Зозуля виявився слабкішим за приспішників «хазяйського колеса». Вирок один — доведений до відчаю, він повісився.

Існує поняття честі й для родовитого поміщика Петра Петровича Золотниць- кого. Це він змушує Пузиря дати гроші на пам’ятник Котляревському, називаючи його «страшною дикою силою».

Поняття честі (хоча в деяких її проявах) притаманні дочці Пузиря Соні та вчителю гімназії Калиновичу. Однак їм не вистачає волі, мужності, дієвих вчинків (замість розмов), щоб протистояти грубій мужицькій силі Пузиря.

На мою думку, поняття честі існує й для шахмейстра Куртца, який не звик обдурювати людей і, купуючи овець, не хоче наживатися на людському горі, даючи таку ціну, яку просять селяни. Це не подобається Пузирю-мільйонеру. Для нього весь світ стає ареною для купівлі і продажу. До якої людської честі йому? Як і його невпинним «помічникам» у гонитві за грошима. Це якась патологічна ненажерливість!

До такої когорти належать Ліхтаренко, Феноген, Маюфес, Зел енський — це люди, для яких не існує поняття честі. Втративши її давно, вони навіть не усвідомлюють потреби в ній. І водночас кожен з них прагне створити ілюзію честі. Наприклад, Маюфес, пропонуючи Пузиреві авантюру з переховуванням овець банкрута Петра Михайлова говорить: «Все діло треба вести без документів, на честь! А кому ж повірить: тілько таким хазяїнам, як ви!.. Ваше слово для всії околиці — закон…»

Всі вони живуть за життєвими принципами свого хазяїна, примножуючи його багатство. Але, «щоб… була користь! Це комерчеськпй гендель!»

Отже, актуальність п’єси І. Карпенка-Карого «Хазяїн» полягає в тому, що вона показує нам яскраву картину доби становлення капіталізму, яка дуже схожа з нинішньою. На жаль, існують і зараз горе-хазяї, які ратують лише за примноження власних коштів. Сьогоднішні «пузирі» та їхні «супутники» феногени, ліхтаренки приносять не менше лиха трудовому народові, ніж за часів І. Карпенка-Карого. Де ж наші меценати? Чи вони так само прагнуть до «стяжання без жодної іншої мети» у такий складний економічний для України час.

Варіант 2

Комедія "Хазяїн" (1900) слушно вважається вершиною творчості Івана Карповича Тобілевича (Карпенка-Карого). "Зла сатира на чоло-вічу любов до стяжання без жодної іншої мети. Стяжання для стяжання!" — так визнав свій задум сам автор, поклавши в основу п’єси реальні факти капіталістичної дійсності.

Письменник з великою викривною силою змальовує типові явища розвитку капіталізму на Україні, виставляє на суд читача хижацьку суть сільської буржуазії. Цій меті підпорядковане і ретельне створення образів комедії, які можна поділити на три групи: хижаки-експлуататори (Пузир та його управителі), ліберали (Соня, Калинович, Золотницький), трудовий народ (робітники-наймити).

Центральна постать комедії — Пузир, що, наживаючись на чужій біді, без усякого жалю і співчуття переслідує одну мету: "З усього… треба користь виймать, хоч би зубами прийшлось тягнуть — тягни!" Скупість, доведена до абсурду, неосвіченість, безкультурність і нікчемне честолюбство Пузиря (епізод з медаллю) роблять його огидним і смішним. Уважно придивившись до нього, я зрозумів, що він, либонь, зовсім не усвідомлює, для чого саме потрібні йому ті "прибутки", жадоба до яких губить його людську сутність. Так, у деякому розумінні, поява таких "хазяїнів" в Україні часів переходу до капіталізму була виправдана: терещенки та харитоненки були певною мірою прообразами Пузиря. Та нічим, я думаю, не можна виправдати те "хазяйське колесо", яке давить тисячі (і це — лише на землі Пузиря), бо воно "так крутиться: одних даве, а другі проскакують!"

Серед підручних хазяїна — його права рука Феноген, таке собі поєднання лакейства з грабіжництвом, плазування з презирством, лицемірства з блюзнірством. Інший тип хижака — Ліхтаренко, який керується принципами: "не ти візьмеш — у тебе візьмуть", "крадь уміючи", "кради сам і не заважай другому".

Цим пузиревим прислужникам автор протиставляє представників культурницької інтелігенції, що не здатна зламати "дику, страшенну силу" хижаків-капіталістів. І ліберал — поміщик Золотницький, і учитель Калинович, і дочка Пузиря Соня не поділяють методів наживи, але й нічого не роблять, щоб протистояти хижацтву.

На мій погляд, п’єса не була б такою цікавою і актуальною, якби Карпенко-Карий не наголосив у ній ще на одній проблемі — понятті честі за шкалою людяності та гідності героїв твору. "…у нього честь — перше всього!" — говорить про Пузиря Феноген. Виходить, зажерливість і цинізм є поняттями честі для таких, як Пузир та його прислужники. Вони давно вже втратили честь і навіть не усвідомлюють потреби в ній.

Зовсім полярне поняття про честь у Зозулі, добросовісного юнака, що у творі саме і є носієм високої народної моралі. Йому не вистачило сил захистити власну честь, тому він гине, так і не знайшовши виходу.

Соня і вчитель Калинович прагнуть справедливості й духовності, але почуваються безпорадними ідеалістами перед силою Пузиря, тому, власне мені, інколи стає соромно за поведінку цих освічених інтелігентів.

А от образ Золотницького, якому високий суспільний стан не перешкодив зберегти честь і добропорядність, мене приваблює до себе високою культурою, національним почуттям, вчинками. На таких героїв хочеться бути схожим, якщо душа та думки твої настроєні на чесну громадянську позицію.