Українська література — шкільні твори - 2026

Ідея служіння митця народу в творчості Лесі Українки

Всі публікації щодо:
Українка Леся

Нелегка поетова доля. Не часто його за життя прославляли, частіше цькували і кидали в нього камінням. Згадаймо хоча б великого Каменяра, що терпів постійні кпини і від чужих, і від своїх, та вперто продовжував свою справу.

У всі часи, у всіх країнах справжні поети були з народом, гострили своє слово, як меч, творили пісню, що провіщала новий світлий день:

Не вів до палацу їх шлях,

Не оди складали, а думи народу.

Поети великого духу завжди були безстрашними борцями проти рабства, насильства і зла, будили народ до боротьби, вказували йому шлях в майбутнє. Такою була і Леся Українка. Вона боролась за кращу долю України своєю єдиною зброєю — словом.

Тема служіння митця народу — одна з провідних у творчості поетеси. Уже в ранній своїй поезії «Співець» Леся Українка зауважує, що слово поета — то мрія про кращу долю, розвага в смутку. Вона вірить, що її щира, гаряча мова може зломити зиму — подолати зло, неправду.

Ліричний герой вірша «Мій шлях» — співець, який шукає «братерство, рівність, волю» для народу. Поетичний шлях тяжкий, тому поет повинен відчувати підтримку народу:

Самій недовго збитися з путі,

Та трудно з неї збитись у гурті.

«Мій шлях» — це лірична сповідь дочки Прометея перед собою, перед товаришами, перед майбутнім, несхитна впевненість у правильності свого вибору.

У поемі «Давня казка» вона показує силу слова, що може підкорити неприступне жіноче серце, підтримати бойовий дух стомлених бійців, дати пораду. В образі поета ми бачимо не просто талановитого митця, а мужнього борця за інтереси трудового люду. Весь свій талант віддає поет справі народного визволення, і купити його неможливо. Він не складає своєї чесної зброї перед можновладцями:

Не поет, хто забуває

Про страшні народні рани,

Щоб собі на вільні руки

Золоті надіть кайдани!

Леся Українка переконливо доводить, що праця справжнього поета — це подвиг в ім’я народу. Таких співців і по тюрмах саджали, та ніщо не може скувати вільного слова. Скрізь розносились їх пісні і будили протест проти неволі, панського свавілля.

У вірші «Поет під час облоги» натхненна пісня народного співця дає народу силу витримати ворожу облогу. Поет гартує свої слова, і вони стають стрілами, що несуть ворогам смерть. Поет тут — активний борець за свободу і незалежність своєї батьківщини.

Леся Українка вважала, що основне завдання літератури, митця — служити визвольній боротьбі народу. Вже в ранніх своїх творах вона шукає палкого огнистого слова, щоб збудити народ до активної дії, розбити мури несправедливості і зла, щоб «ясна-голосна розлягалась у рідному краї пісня». Поезія «Де поділися ви, голоснії слова?» пройнята бажанням знайти такі поетичні рядки, щоб вони, як морські вали, піднімали людей, хвилювали їх:

Промінням ясним, хвилями буйними,

Прудкими іскрами, летючими зірками,

Палкими блискавицями, мечами

Хотіла б я вас виховать, слова!

Справжня поезія вражає, як блискавка, б’є, як меч. Слова поета повинні будити мужність, завзяття, кликати до борні.

Для Лесі Українки, співця героїзму й боротьби, слово — це меч, це зброя, твердая криця. Наймужніші рядки про завдання поетичного слова та митця у суспільстві висловлені у вірші «Слово, чому ти не твердая криця?» Поетеса відточує, вигострює свою «зброю іскристу», щоб передати її у надійні руки, щоб вона послужила борцям за народне визволення:

Месники дужі приймуть мою зброю,

Кинуться з нею одважно до бою.

Зброє моя, послужи воякам

Краще, ніж служиш ти хворим рукам.

Поет у розумінні Лесі Українки — це громадянин, борець, захисник народу. Він кличе вперед, він пророк. Основне завдання такого народного співця — бути в авангарді визвольної боротьби. Яскравим прикладом поета- громадянина був для Лесі Тарас Шевченко. Слово великого Кобзаря служило народові чесно й самовіддано, було невгасимою «іскрою вогню великого».

З юних літ творчу уяву поетеси хвилювали життя і праця митця. Обраний шлях довгий, і йти по ньому важко. Будуть на ньому терни, буде і порох. Та коли на цьому шляху поет почує «співи гучні, вільні», то в душі його для них знайдеться відлуння. Майже всі Лесині поети-борці не шкодують своїх сил у борні за свободу і визволення народу, допомагають цьому визволенню своїм полум’яним словом.

Образ митця займає помітне місце і в драматургії Лесі Українки, зокрема в творах «Вавілонський полон», «У пущі», «Оргія». У драматичній поемі «Оргія» вона оспівала патріотизм і мужність митця. Красу справжнього мистецтва Антей, головний герой твору, бачить у житті рідного народу. Своєю героїчною смертю він переконливо доводить, що справжнє мистецтво не купується і не продається. А народний співець повинен швидше померти, аніж по-рабськи схилятись перед чужинцями.

Митці у творчості Лесі Українки є великими патріотами, вони готові на самопожертву ради щастя свого народу. Доля їх у більшості випадків трагічна, та вони не втрачають віри у перемогу.

Своїм життям, своєю творчістю поетеса показала, яким повинен бути справжній народний митець. В образах її героїв впізнаємо саму авторку.

Лариса Косач не випадково обрала літературний псевдонім Українка, бо вона дійсно була гідною дочкою свого народу. Поетеса була переконана, що її поезія не буде забута:

Як я умру, на світі запалає

Покинутий вогонь моїх пісень,

І стримуваний пломінь засіяє,

Вночі запалений, горітиме удень.