Українська література - шкільні твори - 2026

Маруся та Василь — українські Ромео та Джульєтта (за повістю «Маруся» Г. Ф. Квітки-Основ’яненка)

Всі публікації щодо:
Квітка-Основ’яненко Григорій

Варіант 1

Повість «Маруся» Г. Ф. Квітки-Основ’яненка — чудовий твір, у якому уславлюється сила справжнього кохання.

В основі сюжету повісті лежить історія нещасного кохання заможної селянської дівчини Марусі та бідного хлопця Василя. З першого погляду, з першої зустрічі хлопець і дівчина зрозуміли, що закохалися одне в одного. Та в їхні почуття не повірив батько Марусі, і саме це стало на заваді їхньому щастю. Але, не дивлячись на заборони, вони таємно зустрічалися, весь час думали одне про одного. На мою думку, цього достатньо, щоб упевнитися в тому, що їхнє кохання було справжнім.

Та як же не згадати трагічний фінал повісті. На мою думку, головною причиною смерті Василя була його туга за коханою. Вона загинула, а хлопець не зміг жити без неї. Ось яке воно, справжнє кохання — не усвідомлювати, не мислити себе без своєї коханої людини!

Трагедія В. Шекспіра «Ромео та Джульєтта» увійшла в історію літератури як гімн справжньому коханню, як доказ того, що воно існує… На жаль, Ромео та Джульєтті також не судилося бути разом. І вони вирішили, що краще померти, ніж розлучитися.

Мені здається, що ці два твори дійсно схожі. Адже в обох ми бачимо змалювання чистого справжнього почуття. Молоді люди закоані одне в одного до безтями, ладні на все заради цього кохання… Але в «Марусі» присутній вияв менталітету українського народу — глибока віра в Бога, яка виключає самогубство. Саме через це Василь присвячує себе служінню Богу, прагнучи спокутувати свою провину, а не намагається накласти на себе руки.

Я вважаю, що в нашому сьогоднішньому житті, на жаль, рідко зустрінеш справжнє кохання. Люди перестали робити божевільні вчинки заради любові, перестали вірити у дива… Багатьом справжні почуття та емоції замінив Інтернет. Нерідко трапляється так, що, живучи у всесвітній мережі,  люди просто не готові до справжнього життя — звикли, що в Інтернеті все вирішується дуже просто — достатньо лише натиснути на кнопку чи відіслати смайлик  — і проблему вирішено… Або, навпаки, зустрічаються крайнощі. Особливо це стосується підлітків, у яких ще досить нестійка психіка. Через нещасне кохання вони ладні звести рахунок з життям, що часто і роблять, не розуміючи, що це було навіть не кохання…  

Отже, на мою думку, Марусю і Василя можна назвати українськими Ромео та Джульєттою. Їхнє кохання було справжнім та щирим, і воно гідне поваги і захвату. «Маруся» — це зворушлива повість про кохання, яку варто прочитати, бо і сьогодні вона може нас багато чому навчити.

Варіант 2

Повість «Маруся» Г. Ф. Квітки-Основ’яненка дійсно є одним з найцікавіших творів у шкільному курсі української літератури. У цьому творі автор зображує вічний конфлікт між різними суспільними верствами: адже родині  Марусі не подобалося лише те, що Василь бідний. Під час читання повісті найбільшою несподіванкою для мене стало те, що Маруся померла, не дочекавшись Василя, так і не вийшовши за нього заміж. Хоча ж кохання має перемагати все!

Що ж об’єднує цю повість з всесвітньо відомим твором В. Шекспіра «Ромео та Джульєтта»? По-перше,  звичайно, це твори про велике справжнє кохання, коли закохані дійсно не могли жити одне без одного. Але у творі «Ромео та Джульєтта» масштаб боротьби значно більший, ніж у «Марусі». Вільям Шекспір зобразив дві родини, два клани — Монтеккі та Капулетті — ворогуючі між собою досить довгий час. Між дітьми ворогів спалахнуло кохання, яке не змогли прийняти батьки. Молоді люди вирішили краще померти, ніж скоритися долі.  У повісті «Маруся» ситуація відрізняється: Василь не може одружитися з коханою лише через те, що він бідний. Ромео та Джульєтта добровільно помирають, бо не можуть жити один без одного. Василь же ще деякий час прожив без Марусі, ставши ченцем але, врешті-решт, швидко помер, довівши себе до цього свідомо.

І лише після смерті дітей їхні батьки зрозуміли, що не варто було заважати їхньому щастю. Адже кохання — насправді страшна річ, воно робить людину майже божевільною. Недарма говорять, що кохання може повернути людину до життя. Але так само воно може цього життя і позбавити.

Заради кохання Василь пішов на заробітки, в пам’ять про Марусю став ченцем, заточивши себе у монастирі… Так само, як Ромео та Джульєтта померли заради один одного. Можливо, і ті, і інші зробили  це, щоб не розлучатися?.. Хочеться зазначити ще одну відмінність між героями та сюжетом творів —  все ж таки у повісті «Маруся» ні сама Маруся, ні Василь не позбавили себе життя — це говорить про те, що вони були глибоко віруючими людьми, адже в Україні віра у Бога і зараз є невід’ємною частиною буття. 

На щастя чи на біду, але я ще не закохувалася так, щоб бути ладною пожертвувати своїм життям заради коханого. Та і не бачила у нашому житті прикладів такого нищівного, на мою думку, кохання. Адже життя дається один раз. Воно дається Богом, і ми не маємо права позбавляти себе цього дару. Звичайно, кохання — це велике почуття. Але,я вважаю, життя  все ж таки  не варте. Адже кого це зробить щасливим? Навпаки, багатьом людям це принесе горе.