Українська література - шкільні твори - 2025
Людське невігластво у творі «Конотопська відьма»
Всі публікації щодо:
Квітка-Основ’яненко Григорій
Г.Ф.Квітка-Основ’яненко являється одним з основоположників нової української її літератури. У творах письменника чудово відображено тогочасне життя, звичаї та традиції, народну мораль. Одним з найяскравіших творів Г. Квітки-Основ’янка є повість «Конотопська відьма».
Події, зображені у повісті, переплітають у собі фантастику і реальність. Ми бачимо тут і кохання, і побут українців, і їхні вірування. Але деякі речі, на які звертає нашу увагу автор, є прикладом справжнього невігластва. Мається на увазі, звичайно, полювання на відьом у Конотопі. Квітка-Основ’янко описує «перевірку на відьомство» дуже детально та з гумором. Але це все одно вражає жорстокістю та дикістю того, що відбувається. Цих дій не мало бути, адже вони не гуманістичні і просто нерозумні. Як можна топити жінок у річці, вважаючи, що відьма має виплисти. А як же що до тих, хто були звичайними жінками? Вони мали просто потонути, щоб довести, що не відьми?!
Нехай ці події відбувалися давно, але вже в ті часи життя людини представляло собою цінність. І взагалі, у тому, що немає дощу, звичайно, винні зовсім не відьми. Але так як селяни були роздратовані засухою, місцева влада, а саме Забрьоха і Пістряк, намагаються зробити вигляд, що вони вирішують їх проблеми — шукають відьму, щоб звалити на неї її вину. Нікого не хвилює, що під час виявлення відьми було втоплено декілька жінок, діти яких залишилися сиротами.
Повість Г. Квітки-Основ’янка «Конотопська відьма» — це підтвердження невігластва, невихованості та неосвіченості селян. Ці події дуже нагадують часи інквізиції, коли спалювали на вогнищах «відьом» — жінок, які чимось не влаштовували місцеве духовенство. Можна зрозуміти, що селяни вірили в відьму, яка забрала дощ, але ж сотник, який представляє місцеву владу, мав би знати, що немає ніяких відьом. Саме в цьому він повинен би був переконати селян замість того, щоб топити жіночок. Та натомість справедливість відновила саме відьма, покаравши пана сотника.
Як це не дивно, але навіть сьогодні дехто з наших сучасників вірить у всілякі прикмети та відьом, духів, полтергейстів. На щастя, сьогодні вже їх не спалюють на вогнищі та не намагаються утопити.
Ставлення автора до описуваних подій та персонажів можна назвати однозначним. Квітка-Основ’янко змальовує їх з в’їдливою іронією, на яку, на мою думку, вони заслуговують. Показавши невігластво суспільства, поєднавши реальне та фантастичне, автор створив неповторний твір, який цікаво і досить повчально читати. Це може здатися дивним, але навіть сьогодні у повісті можна знайти персонажі, які схожі на людей, що живуть поряд. Таким чином, вона і сьогодні залишається актуальною.