Українська література — шкільні твори - 2022

Ідея гуманізму в романі О. Гончара «Прапороносці»

Всі публікації щодо:
Гончар Олесь

Серед правофлангових української літератури XX століття у здійсненні її великої гуманістичної місії, у розкритті краси життя був Олесь Гончар, автор «Прапороносців», «Тронки», «Циклону», «Собору». Це художник високої громадянської пристрасті, чесний, безкомпромісний, мужній.

Трилогія «Прапороносці» відображає героїчний визвольний похід радянських військ через румунський кордон навесні 1944 року до цілковитої перемоги над фашизмом у травні 1945 року.

Олесь Гончар написав цей твір, тому що не міг не написати, тому що сам був серед учасників походу і хотів оспівати воїнів-визволителів, які відстояли мир на планеті. «Прапороносці» — роман, що натхненно й правдиво розповідає про гуманізм радянських воїнів. Тут показаний образ самого народу, що бореться не тільки за своє визволення, але й за визволення всього людства від коричневої чуми.

У романі майже відсутні якісь особливі, незвичайні подвиги, але кожен солдат — герой, патріот, гуманіст. У центрі уваги — третя мінометна рота стрілецького полку підполковника Самієва. Воїни цього полку — люди мирних професій: хлібороби, шахтарі, трактористи, комбайнери. Усі вони люблять свою землю, свої міста і села і готові служити своєму народові. Герої роману горді з того, що на їхню долю випала велика гуманістична місія визволити народи Європи від фашистського поневолення.

На долю цих воїнів випав і найтяжчий труд. Вони власними ногами в щоденних битвах пройшли аж п’ять кордонів, спускаючись у провалля, штурмуючи неприступні скелі, прорубуючись у хащах Трансільванських Альп з важкими мінометами на плечах. Вони форсували немало річок , з боєм брали кожну вулицю Будапешта.

Війна — це найтяжча робота, і перемагає в ній той, хто може і хоче вперто, без спочинку, працювати, 'готовий, коли це потрібно, йти на смерть. Такими і є воїни мінометної роти. Бійці на руках переносили під обстрілом важкі ящики з мінами, напружено працювали, закопуючись у землю. Не відривався від телефонного апарата Маковейчик, хіба тільки тоді, коли міна чи снаряд переривали зв’язок. Серед граду куль сміливий хлопець ладнав пошкодження. Санітари під обстрілом перев’язували поранених, писарі на вогневій складали зведення. Навіть від музикантів війна вимагала героїзму.

Кожен день війни — це десятки подвигів в ім’я перемоги.

Серед солдат найбільше захоплює образ Хоми Хаєцького — хлібороба з Поділля. Війна відірвала його від праці і кинула в самий вир фронтового життя. Нерішучим, боязким постає він у перші дні перебування на фронті. Та воєнні події змінюють Хому: зникає полохливість, зростає гордість за свій народ, почуття обов’язку бійця, який став на захист життя людини.

При штурмі стрімких скель розвиток образу Хаєцького досягає кульмінації- Глянувши навколо з вершини скелі, сам Хома заявляє, що під скелею був один Хома, а на вершині зовсім інший, бо і бачить дальше, і розуміє більше. Він готовий тепер на все, лиш би врятувати людство від фашизму.

Хома Хаєцький — яскравий національний характер українця, який пройшов велику школу життя, а тепер подає руку допомоги іншим народам Європи. Хома вважає себе вчителем і наставником визволених народів. Ця людина — герой. Хіба можна забути, як він перший кидається визволяти з палаючого пакгаузу невільників, приречених гітлерівцями на смерть?!

Виснажливі злигодні війни, втрата багатьох однополчан і односельців дають право українському селянинові сказати, що він не хоче, щоб були війни, гинули люди, руйнувалась їхня праця, тому радить Ференцу «перетерти і перетрусити розкидані по підлозі «фоліанти законів старої Угорщини», залишивши лише такі, щоб «воєн не було».

Весельчак і жартун, старшина вміє дотепним словом підтримати бойовий дух, настрій солдат, заохотити їх на подвиги в ім’я порятунку людей від ярма неволі. Коли Прага кликала на допомогу, Хома ніби чув звернення особисто до нього: «На помоц, Хомо, на помоц!»

Роман Блаженко зі своїми товаришами опинився в тяжкому становищі: їх з усіх боків оточили вороги. З хвилини на хвилину солдати чекають смерті, та не думають зрадити своїй ідеї. Усі вони повторюють слова командира: «Зубами гризись за Вітчизну».

У романі багато персонажів, і всіх їх єднає глибокий патріотизм, любов до людини-трудівника, якої нації вона б не була, виконання обов’язку перед рідним народом, перед Вітчизною, перед людством.

Всі бійці готові на героїчні вчинки, вони палають священним гнівом до ворога, почуттям справедливої розплати. Воїни полку Самієва усвідомлюють свою історичну роль, виявляють благородство і повагу до визволених народів. В жорстокій атмосфері війни вони зберегли свої високі моральні якості.

Трилогія «Прапороносці» — це натхненна ода воїнам, захисникам і визволителям. Всім полеглим і всім живим.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.