Українська література - шкільні твори - 2025

До повісті Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся»

Всі публікації щодо:
Квітка-Основ’яненко Григорій

1. Як пояснює письменник Квітка-Основ’яненко виникнення задуму повісті «Маруся»?

Квітка-Основ’яненко почав писати українською мовою в роки миколаївського гніту, коли реакційними колами заперечувалася сама можливість створення української літератури. Квітка виступив оборонцем рідної мови й літератури не тільки від чужих недругів, а й від «своїх» невір. Свої міркування про право українського народу на власну художню літературу письменник висловив у «Супліці до пана іздателя». Як свідчив письменник, повість «Маруся» була написана з метою довести зрілість і досконалість рідної мови, розчулити читача: «Захищаючи якось достоїнство мови малоросійської, я сказав, що міг би змусити оповіданням своїм плакати, — не повірили, я написав «Марусю».

Письменник неодноразово підкреслював, що «Маруся» написана для заперечення скептичних тверджень різних «скализубів» та «усезнаїв», ніби українською мовою неможливо створити щось таке, що було б «і звичайне, і ніжненьке, і розумне, і полезне».

Поставивши перед собою мету зобразити позитивного героя, автор звернувся до добре відомого йому селянського життя, яке його приваблювало тим, що там люди живуть і діють «не за вкладеними в них поняттями, а за власним почуттям, розумом, розсудом».

2 Поясніть, які чесноти християнської моралі уособлює Наум Дрот, батько Марусі.

Усі без винятку персонажі повісті — прості, благородні, душевні люди, працьовиті й скромні, правдиві й самовіддані, покірливі й богобоязливі.

Усіма можливими чеснотами наділений Наум Дрот, батько Марусі. Він був найкращим парубком у селі. Слухався батька й матері, поважав старших, товаришам своїм був справжнім другом. Був чесний, «ні півслова ніколи не збрехав», горілки не пив і п’яниць не терпів. Вірив у Бога, ходив до церкви не тільки на великі свята, а й на маленькі. Допомагав бідним і грошима, і доброю порадою. Дружину свою поважав і любив, як свою душу. Не було між ними ніколи не тільки бійки, але й ніякої лайки. Коли дружина його журилася, що Бог не дав їм дітей, Наум утішав її, умовляючи, що все робиться по волі Божій: «Чоловікові треба трудитися до самої смерті; дасть Бог діточок — діткам зостанеться; а не дасть — його воля святая!.. Ніщо не наше, усе Боже».

Такою ж чесною, роботящою, богобоязливою виховав Наум свою дочку Марусю. Дізнавшись про її кохання до Василя, він, люблячи дочку і бажаючи їй щастя, не погоджується віддати її заміж за коханого, бо, добре знаючи життя, розуміє, що Марусю, коли вона вийде заміж за Василя (а його не мине солдатчина), чекає тяжка доля солдатки.

Мудрість і батьківська доброта Наума розкриваються в сцені, коли він, зваживши всі обставини, згоджується на шлюб Марусі й Василя.

Втративши єдину доньку, Наум не вдався в тугу, продовжував працювати, не лінуючись, роздаючи зароблене старцям Божим, сповідуючи думку: «Гріх лежачи хліб їсти, поки здужаю, довжон і робити, і бідним подавати».

3. Дайте оцінку поведінки Марусі з морально-етичного погляду.

4. Доведіть, у чому правдивість образів Марусі й Василя, а в чому їх нежиттєвість?

5. Порівняйте образи Марусі й Наталки Полтавки, зробіть висновки.

6. Приведіть приклади використання фольклорних джерел і повісті «Маруся».

У повісті «Маруся» Квітка-Основ’яненко постійно звертався до народної творчості. Фольклорне походження має портрет Марусі, який змальований у традиціях народної творчості: «Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці — як тернові ягідки, бровоньки — як на шнурочку, личком червона, як … рожа, що у саду цвіте, носочок… прямесенький, а губоньки — як цвіточки розцвітають, і між ними зубоньки неначе жарнівки, як одна на ниточці нанизані».

І ім’я героїні, і її зовнішність, вдача, передають народні уявлення про красу й позитивні якості людини. Особливо наголошується на тому, що Маруся «до усякого діла невсипуща».

Поетична й лірична душа Марусі щиро розкривається в коханні до Василя. Вона милується своїм Василечком, «як ясочка», червоніє, «як калина», тріпочеть- ся, «як тая рибонька», — «коли б їй крила, полетіла на край світу!» Вражає сила почуттів Марусі, коли вона звертається до батьків, благаючи не розлучати її з Василем: «Таточку, голубчику, соколику, лебедику! Матінко моя ріднесенька! Утінько моя, перепілочко, голубочко!.. Не розлучайте мене з моїм Василечком».

Надзвичайно поетично описує Квітка народні обряди: сватання, весілля, похорон дівчини-нареченої.

Широке використання побутового матеріалу, постійне звернення до народної творчості надають повісті національного колориту, внаслідок чого «Маруся» стала для інших народів відкриттям нового мальовничого краю та його доброго, працьовитого й волелюбного народу.

7. Які ознаки сентименталізму позначилися на змісті повісті?