Українська література - шкільні твори - 2026

Земля — найвища цінність (за повістю «Земля» О. Кобилянської)

Так, дійсно, я повністю згодна з даною тезою.

Земля — найбільша цінність для селянина і не тільки. Взагалі, земля є дуже важливою складовою нашого життя, хоча багато хто цього не помічає. Для сільського жителя це часто просто сенс існування.

З самого народження селянин усвідомлює свою залежність від землі. Усе своє життя сільські мешканці тільки й знають, що працювати на городах, у садках, на полях. Їхнє життя головним чином складається з оброблення землі. Адже саме земля годує нас. Часто у селах люди виживають лише завдяки городам, бо знайти тут роботу, яка б гідно оплачувалася, досить важко, майже неможливо. Селяни розуміють значення землі у їхньому житті, інколи навіть переоцінюють.

Є багато творів літератури, у яких доводиться вищезазначена теза. Наприклад, повість ОЛ. Кобилянської «Земля». Саме у цьому творі дуже яскраво висвітлюється залежність селянина від землі. Івоніка та Марійка Федорчуки дуже любили землю, вони працювали на ній все життя, своїми руками, потом і кров’ю заробляючи кожний шматок. Батьки прагнули залишити свої поля синам, які мали продовжити справу їхнього життя. Саме це вони вважали найголовнішим. Михайло також дуже любив працю в полі, Сава ж, навпаки, не любив і не цінував. Для нього земля була лише можливістю розбагатіти, засобом стати заможним. Саме через це Сава вбив рідного брата Михайла, найріднішу людину. Можна, звичайно, спробувати виправдати його тим, що Саву намовила Рахіра, але я все ж таки не розумію, як можна було вбитим рідного брата. Сава, як на мене, переоцінив значення землі у житті, він так і не зрозумів, що ніщо в світі не варто життя рідної людини.

Та не отримав Сава батьківського спадку. Не можна збудувати щастя на нещасті іншого, а особливо на його смерті. Михайло загинув від руки рідного брата, залишилися сиротами його ще ненароджені діти, залишились горюючі батьки… Хіба ж можна бути щасливим після такого?! Знаючи, що тільки сам винен у цій трагедії?.. Як на мене, Сава рано чи пізно усвідомить все жахіття свого вчинку, але виправити вже нічого буде неможливо.

Дійсно, на ті часи, які змальовує О. Кобилянська, земля була для селянина всім, адже Україна — традиційно хліборобська країна. Якщо селянин залишався без землі, то це вже не селянин, він — кріпак. На Україні майже всі були хліборобами. Усі прагнення, усі надії на майбутнє та сподівання люди завжди пов’язували із землею. Сьогодні ситуація дещо змінилася, але земля і зараз залишається цінністю для нашого суспільства.