Українська література - шкільні твори - 2026

Що мене приваблює в образі Олени (за повістю «Людина» О. Кобилянської)

Варіант 1

О. Кобилянська є однією з найпомітніших постатей в українській літературі кінця ХІХ початку ХХ століття. Її твори різноманітні за тематикою та жанрами. У них письменниця піднімає проблеми, близькі тогочасному суспільству і, як це не дивно, нам. Однією з улюблених тем Кобилянської є зображення становища жінок у тогочасному суспільстві. Річ у тім, що письменниця довгий час була активною учасницею феміністичного руху на Буковині і боролася за права жіноцтва.

Повість «Людина» є так званим протестом письменниці проти рабського становища жінки у суспільстві. Головна героїня твору — Олена Ляуфер — донька цісарсько-королівського радника. Вона — дівчина з високими ідеалами та чистою душею. Олена намагається розвиватися, читає багато книжок, бере участь у палких розмовах про рівноправ’я між чоловіком і жінкою. Це надзвичайно бентежить її батьків, які давно вже вирішили її долю — вдалий шлюб з багатим чоловіком: дім, діти, кухня. Проте дівчина категорично проти того, щоб її долю вирішували замість неї. Вона знаходить підтримку і розуміння в образі свого коханого Стефана Лієвича. Якби вони одружилися, то, на мою думку, Олена змогла б бути по-справжньому щасливою, адже Стефан мислив так само, як і вона. Але доля склалася по-іншому: Стефан помер, і дівчина залишилася одна, без підтримки, у світі, де ніхто не розділяє її поглядів на життя.

На мою думку, Олена досить смілива і цілеспрямована дівчина, вона не піддається ні на прохання, ні на вимоги батьків вийти заміж за того, кого не кохає — вона проти того, щоб її «продали», ніби хороший товар. Дівчина говорить: «Я ж людина!». Вона впевнена, що кожна людина, не важливо, чоловік чи жінка, має право на власне життя, на свій вибір. Дівчина не цурається праці, хоча і заслуговує цим ще більшу зневагу батьків, — вона продає ноти, забезпечуючи цим своє існування і намагаючись полегшити фінансове становище батьків. Та врешті-решт, все це виявляється марним — Олена вимушена вийти заміж, щоб врятувати свою родину від фінансової кризи, до якої призвели борги єдиного сина та втрата роботи батьком. Хоча і в цьому випадку ми не можемо вважати Олену жертвою. Як на мене, вона сама свідомо обрала цей шлях. Звичайно, це зовсім не те, до чого вона прагнула та про що мріяла. Але і в даній ситуації Олена повелася як сильна жінка, яка має власну думку та власні погляди на життя. Дівчина свідомо принесла себе у жертву родині. Родині, яка прийняла це як звичну річ, що мала статися…

Мені дуже імпонує образ головної героїні повісті. Я думаю, що для того, щоб бути сильною людиною, не завжди слід іти проти всіх, інколи навіть прийняти рішення, очікуване всіма — це прояв великої сили духу. І хоча Олена пожертвувала собою, немає бажання її жаліти, скоріше,— дивуватися її мужності та рішучості.

Варіант 2

О. Кобилянська є однією з найвідоміших жінок-письменниць в українській літературі кінця ХІХ початку ХХ століття. Творчість її різноманітна за тематикою, але однією з улюблених тем письменниці є змалювання тяжкої жіночої долі у патріархальному суспільстві. Повість «Людина» також присвячена саме цій темі.

Головна героїня твору — Олена Ляуфер — ідеалістка. Вона прагне до саморозвитку і самовдосконалення. Олена багато читає, активно відстоює ідею про рівноправ’я між чоловіком і жінкою, що є найбільшим клопотом її батьків, які впевнені, що найбільше, на що здатна дівчина — вдалий шлюб. Та Олена не погоджується ні на вмовляння, ні на погрози рідних — вона вирішила вийти заміж тільки за кохану людину. А так як її коханий Стефан помер, то заміж дівчина поки не збирається. Її не хвилює те, що чоловік, якого їй нав’язують батьки, дуже багатий і перспективний — вона просто не хоче пов’язувати життя з нелюбом. Крім того, дівчина намагається сама на себе заробити, продаючи ноти. Це ще більше розлючує її батька, який вважає це ганьбою для себе і для родини. Його думка дуже проста: жінка має сидіти вдома і виховувати дітей, а для того, щоб забезпечувати родину, є чоловік. Та Олена не згодна з цим. Вона вважає, що жінка має право працювати і самостійно обирати свій шлях.

Та як би не намагалася Олена протистояти батькам та, власне, устрою суспільства, вона все ж таки зробила так, як вони хотіли. Недарма твір спершу мав назву «Вона вийшла заміж». Дівчина дійсно вийшла заміж за багатого та успішного чоловіка. Можливо, вона зрозуміла, що суспільний устрій не змінити, а, можливо, просто так склалися обставини. Зрозумівши, що її родина у великій скруті і що тільки диво врятує її, Олена дає згоду на шлюб з людиною, яку не кохає, але яка має статки врятувати її рідних.

Особливо вражає закінчення повісті, коли Олена, розуміючи, що вороття назад немає, рве та викидає листи від коханого Стефана. Вона прочитала лише останній лист, ніби прощаючись і з ним, і зі своєю дівочою долею. Майбутній чоловік заспокоює дівчину, думаючи, що її сльози — це сльози хвилювання перед весіллям. Насправді то були сльози розпачу, сльози прощання з вільним життям та дівочими мріями.

Тож, на мою думку, Олена не перестала бути собою, не втратила свої ідеали, вона просто зрозуміла, що іншого виходу у неї немає. Її вчинок дуже благородний, адже дівчина пожертвувала собою заради своєї родини, своїх найближчих людей. Не можна звинувачувати Олену у тому, що вона здалася. Я вважаю, що у даному випадку дівчина, навпаки, довела, що вона мужня, сильна духом та спроможна на відчайдушні вчинки.