Українська література - шкільні твори - 2026

Проблема «батьки і діти» за повістю О. Кобилянської «Земля»

Велике враження на мене справила повість О. Кобилянської «Земля». Багато проблем, актуальних і сьогодні, піднімає письменниця у своїй повісті. Це і проблема землі в долі людини, і морально-етичні проблеми, і проблеми селянства того часу, який змальовано у творі.

Однією з проблем, якій приділено достатньо уваги у повісті, це проблема батьків і дітей, яка залишається досить актуальною і в наш час. Івоніка та Марія Федорчуки зростили двох синів. Але чи виховували вони їх? Марія і Івоніка все життя працювали. Працювали на землі, примножуючи її, щоб їхнім дітям не довелося бідувати. Працювали батьки важко, не знали ні вихідних, ні свят… А як же діти? На мою думку, достатньої уваги їм вони не приділяли: були постійно зайняті. І якщо Михайло вдався спокійним і працелюбним, він сам тягнувся до праці на землі, допомагав батькам, то Сава виріс лінькуватим та безвідповідальним… Але ж це діти одних батьків! І мені здається, що у тому, яким став Сава, є вина Івоніки та Марії. Адже він не став таким раптово! З самого дитинства Сава був іншим: впертішим, хитрішим, лінивішим. Батькам варто було звернути увагу на ці риси характеру сина, скорегувати їх. І тоді, можливо, не сталося б того страшного лиха, яке приголомшило все село.

Саву не розуміли в родині… Він був чужим. Людина, до якої так ставляться, не може цього не помічати, то, можливо, проблема не лише у Саві? Також велике значення на розвиток подій мало те, що батьки, хоч і заробляли все для синів, вимагали від них повної покори. Тобто навіть закохуватись вони мали лише в тих, хто відповідає їхньому матеріальному рівню. Звичайно, це не могло не сприяти виникненню ще більших проблем у родині. Між батьками та дітьми не було щирості. А з цього, на мою думку, і починаються проблеми. Навіть Михайло, який був улюбленцем батьків, не міг розповісти їм про свою кохану Анну, бо вона була бідною. А якби батьки не намагалися нав’язати свою думку, то і ситуація б мола скластися зовсім по-іншому.

Так само і з Савою. Я розумію, що будь-яким батькам хочеться своїй дитині лише щастя, але не варто було бути настільки категоричними: заборонятися йому зустрічатися з Рахірою, погрожувати тим, що він залишиться без спадку… Можливо, якщо б з Савою спокійно поговорити, пояснити, чому таке ставлення до його коханої, він би і сам все зрозумів…

Таким чином, я вважаю, що проблема батьків і дітей була і буде у будь-які часи. І не завжди у цьому винні лише діти. Просто ми — люди різних поколінь, і потрібно вчитися розуміти один одного, а не намагатися довести свою думку будь-що.