Українська література - шкільні твори - 2026

Ніщо не варте життя близької людини (за повістю «Земля» О. Кобилянської)

Я цілком згоден з цим твердженням. У наш час світ став не таким справедливим, багато що змінилося і не все на краще. Сьогодні для багатьох важливіші за все гроші, і часто при цьому забувають про інші, більш важливі, цінності. Наприклад, про людську душу.

Таким чином, жага до легкого збагачення, до наживи може для когось затьмарити сонячні промені сімейного щастя. Адже чи може бути щось краще, ніж знати, що твоя родина тебе любить, знати, що є дім, ден тебе завжди чекають? І чи є щось гірше за втрату близької людини? Навряд чи.

Сьогодні часто можна почути про страшні випадки, коли заради грошей вбивають навіть рідних людей. То онук-наркоман вбив бабусю, щоб забрати її мізерну пенсію, то син вбив батьків-пенсіонерів заради квартири… Як на мене, це дуже страшно, це ознака повної деградації. Адже саме рідні люди — це те коріння, з якого ти походиш і до якого можеш завжди повернутися. Це найсвятіше у житті.

У повісті «Земля» О. Кобилянської ми зустрічаємося з ситуацією, що також просто вражає. Багато проблем підіймає письменниця у творі, але найбільше жахає її кульмінація — братовбивство. Один брат вбиває іншого заради спадщини. Саву ніяк не можна виправдати, адже він, хоч і був затьмарений коханням до Рахіри, а все таки вчинив вбивство, вбивство рідного брата. Але найбільше мене вразило те, що цю повість написано на основі реальних подій! Навіть не віриться, що існують такі люди, як Сава… Він не просто вбив Михайла, він ще й уміло розігрував горе і планував своє майбутнє на землі, политій кров’ю брата. Жах!

І все таки, ніщо, ніякі гроші і статки, не варті життя, тим паче, життя рідної людини. Сава, вбиваючи брата, знав, що у нього скоро народяться діти, і навіть це не зупинило його. Навіть горе батьків не стало перешкодою до цього страшного кроку… Я вважаю, що приносити горе в долі людей — це неприпустимо. У це має право втручатися лише Бог. Навіть якщо даєш комусь життя, то не маєш права його забрати: ми не боги…

Кожен сам обирає свій життєвий шлях. І від вчинків, які ми здійснимо протягом цього шляху, і буде залежати, яким цей шлях вдасться. Сава сподівався побудувати своє щастя на смерті брата — це йому не вдалося. Життя вбивці не може бути щасливим. І одного разу він обов’язково зрозуміє, яку страшну помилку він вчинив, забравши життя брата. От тільки змінити вже нічого неможливо…

Я сподіваюся, що мої близькі будуть жити довго і щасливо, а сам усіляко сприятиму цьому!