Українська література - шкільні твори - 2026

Характеристика образів роману «Земля» О. Кобилянської

Варіант 1

Для українського селянина земля — це найсвятіше в житті. Довгі роки кріпосного права, коли середньостатистичний українець навіть мріяти не міг про свій клаптик землі, а якщо навіть і мав, то майже все нажите віддавав за податки, зробили землю таким собі омріяним ідолом, святинею. Не дивно, що кожен селянин готовий був покласти життя, відстоюючи кожен метр своєї землі. На превеликий жаль, на цьому грунті, часто виникали чвари, суперечки і навіть вбивства між родичами та сусідами.

Дуже яскравим прикладом може слугувати роман Ольги Кобилянської «Земля». Образна система її твору гармонійно та цілісно розкриває проблему влади землі над людиною. Багато років тяжкої праці, поневірянь, голоду та злиднів зробили сам факт володіння своїм клаптиком землі — недосяжною мрією для тисячі українців. Ті ж з них, які спромоглися отримати особисту ділянку, зробили з землі культ. Працелюбні хлібороби від природи, українські селяни ніколи не забували, як тяжко вона їм дісталася, і саме тому земля стала сенсом життя. З нею пов’язували поняття щастя та благополуччя. На жаль, не завжди так стається. Поклоніння землі може мати дуже печальні наслідки.

Саме так і трапилося у сім’ї Федоруків. Івоніка та Марійка, його дружина, все життя відмовляли собі у всьому, аби заробити на землю. Вони справжні селяни, ті, що люблять працювати на землі, ті, що не мислять життя без неї: «Івоніка любив її [землю]. Він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. Вона пригадувала чоловіка і жадала жертви». Такого ж ставлення вони вимагали від своїх синів — Михайла та Сави.

Таким самим був Михайло — він любив землю та ставився до неї шанобливо: » Такий був Михайло! Просто пішов до бурдея, не ївши, щоб товару подивитися, за всім доглянути; аби на завтра пристарати до орання, аби братися до землі.» Саме він перейняв усі батьківські сподівання, і саме йому повинна була дістатися найкраща ділянка Федорчуків. Його кохана Анна була також працьовитою та лагідною дівчиною. Для неї праця — це святий обов’язок, її прагнення — тихе спокійне життя з коханим Михайлом. Але його віддають в рекрути, і вагітна дівчина вступає на шлях боротьби з життєвими обставинами.

Молодший брат Михайла Сава зображений повною протилежністю: «Але він — то вже інша галузь. Росте й горнеться кудись… та не до доброго й не до нас. Він роботи боїться, йому танець у голові. Зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалига на кружок вивернеться.» Лінивий, безсоромний та повний заздрощів хлопець, він прагнув до свободи: від батьківських життєвих настанов, від землі, а сам попав під вплив Рахіри, та став лишень її знаряддям для збагачення. Рахіра, двоюрідна сестра Сави, була хитрою та підступною. Вона не хотіла працювати, її цікавив лише статок, якого вона прагнула здобути в будь-яку ціну. Рахіра, закохавши в себе Саву, підмовляє його до братовбивста, аби земля брата дісталася Саві. В свою чергу Сава розуміє різне ставлення Івоніки до своїх синів і засліплений образою та коханням до рахіри, вбиває Михайла, щойно він повертається з рекрутів.

Івоніка та Марійка відчувають свою провину за те, що сталося. До кінця життя Івоніка буде тяжко працювати, аби відмолити гріх Сави. До кінця життя Івоніка так і не зрозуміє, що земля, якщо дозволяєш їй отримати над собою абсолютну владу, приносить набагато більше болю та страждань, ніж врожаю.

Варіант 2

Для українського селянина клаптик власної землі — це найсвятіша річ в житті. За довгі роки кріпосного права земля стала ідолом, предметом поклоніння. І кожен селянин ладен був покласти власне життя заради метру своєї землі. На цьому грунті нерідко виникали чвари, суперечки, а іноді і тяжкі злочини між рідними людьми та сусідами.

Яскравим літературним прикладом, що висвітлює цю проблему, є роман Ольги Кобилянської «Земля». Система образів твору цілісно показує читачу проблему влади землі над людиною. Десятки років висналивої праці, злиднів та голоду зробили сам факт володіння своєю землею — недосяжною мрією для мільонів українських селян. А ті, які все ж таки отримали власний клаптик землі, зробили з нього святиню, об’єкт для поклоніння. Українськи селяни, будучи хліборобами від природи, ніколи не забували, як тяжко земля їм дісталась, і тому стала сенсом їхнього життя. З нею пов’язували щастя, незалежність та благополуччя усієї родини. Але, не завжди поклоніння землі є корисним, іноді воно має дуже страшні наслідки.

Ось так і трапилось у сім’ї Федоруків. Івоніка та Марійка все життя важко працювали, постійно відмовляючи собі у всьому, аби придбпти землю. Вони були прикладом справжніх селян, що люблять працювати на землі, не мислять життя без неї. «Івоніка любив її [землю]. Він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. Вона пригадувала чоловіка і жадала жертви». Такого ж відношення вони вимагами від своїх синів — Михайла та Сави.

Михайло був таким же, як і батько, дуже шанував та любив землю: «Такий був Михайло! Просто пішов до бурдея, не ївши, щоб товару подивитися, за всім доглянути; аби на завтра пристарати до орання, аби братися до землі». Сааме йому мала дістатись найкраща земельна ділянка Федорчуків. Анна, кохана Михайла, також була працьовитою дівчиною. Праця для неї — це святий обов’язок. Вона прагнула досягти стокійного та тихого життя зі своїм коханим. Але Михайла забирають в рекрути, і вагітна дівчина залишається сама на шляху боротьби з життєвими обставинами.

Протилежністю Михайла був його молодший брат Сава: «…він — то вже інша галузь. Росте й горнеться кудись… та не до доброго й не до нас. Він роботи боїться, йому танець у голові. Зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалига на кружок вивернеться». Хлопець був дуже лінивим, безсоромним, прагнув звільнитись від батьківських настанов, від землі. І врешті-решт попав під вплив двоюрідної сестри Рахіри, ставши її знаряддям для збагачення. Дівчина була дуже хитрою та підступною. Її цікавив лише статок. Закохавши в себе Саву, Рахіра підштовхує його до вбивства Михайла, аби заволодіти його землею. Сава, розуміючи різне сталення мати до нього та Михайла, засліплений образою та коханням до Рахіри, безжально вбиває брата.

Івоніка до кінця життя тяжко працює, аби відмолити гріх Сави. Але, нажаль, він так і не зрозумів, що земля, якщо дозволяєш їй отримати над собою абсолютну владу, приносить набагато більше болю та страждань, ніж врожаю.