Українська література - шкільні твори - 2026

Проблеми сім’ї Федорчуків» у повісті О. Кобилянської «Земля»

Варіант 1

Чи замислювалися ви над тим, що значила земля для наших предків? І що вона дарує нам усім сьогодні? Чи вслуховувалися ви в світле, чарівне слово «земля». Адже це саме вона ростить щедрих, працьовитих, добрих і мудрих людей, саме з неї починається життя і трави, і дерев, і хліба, і людини.

Немало людської крові було пролито за землю. Вона була свідком багатьох великих і не дуже подій. Пливає час, а земля залишається такою ж незмінною, як незмінною залишається любов селян до землі.

Земля вимагає від людей щоденної важкої праці, але при цьому найчастіше вона віддячує їм своєю любов’ю. в усі часи люди ходили коло землі, доглядали її, немов рідну дитину. На жаль, не кожен мав бути господарем своєї рідної землі. Заме за прагнення бути справжнім хазяїном і велась довгі століття жорстока боротьба. Боротьба за те, щоб бути справжнім господарем, зростися з нею всією долею, всією душею, бо тільки вона і утішить, і напоїть, і нагодує.

Земля, як свята святих, існує в народній творчості. Приходить весна — у піснях та легендах земля розквітає незвичайними барвами, починається час збирання врожаю, і землю славлять в обжинкових пісня:

«Добра нивонька була,

Сто кіп зродила».

Або надходить свято Нового Року чи Різдва, і знову славлять землю та її господаря:

«Добрий вечір тобі,

пане господарю,

радуйся

Ой радуйся, земле,

син Божий народився!».

Значне місце земля посідала у творчості українських поетів і письменників різних епох. До цієї теми зверталися такі відомі митці, як М. Коцюбинський, Ш. Карпенко-Карий, П. Мирний, та багато інших, не менш відомих митців. Намагалася розв’язати проблему землі і О. Кобилянська, висвітивши у повісті «Земля» життя селян Західної України, де ця проблема стояла особливо гостро.

Щоб там не казали, але майновий стан людини, перш за все, визначається дбайливим станом до того, що вона нажила своїм трудом, її працелюбністю. Там паче, що на селі усі один одного знають, там просто ніде сховатися від людей. Тому селяни завжди і знали, що працьовитий і чесний рід йде «від сьомого коліна».

Саме такими були Іван та Докія Федорчуки — головні герої повісті О. Кобилянської «Земля». Їм теж дуже й дуже важко дісталася земля. Поливаючи потом, вони перебирали кожну її грудочку. Та хоча і виснажувала у них всі сила, але залишалася святою. Не менш любили землю Івоніка і Марійка, хоча та віддячувала їм лише восени, і то не завжди. Як важко вони не працювали, але ж працювали для дітей. Батьки дуже хотіли передати своє ставлення до землі своїм синам — Саві та Михайлові.

Старший син, як і батьки, любив землю, любив працю на землі і хотів стати на ній справжнім господарем. Можна вважати, що він був у творі символом любові селян до рідної землі. Зовсім по-іншому ставився до землі Сава, який навіть ходив по ній ліниво, не кажучи вже про працю. І хоча молодші Федорчуки вже стали парубками, стояло питання про розподіл землі, але гострих конфліктів у родині з цього приводу не було.

Та після того, як хлопці одружилися, причому Сава обрав дівчину, яка не могла бути гарною господинею не землі, у сімї все змінилося. Не могли батьки віддати землю Саві та Рахірі. Але син вважав інакше — він хотів «мати і Рахіру, і землю». В родині сталася трагедія — брат підняв руку на брата, Сава став вбивцею Михайла. Після цього старий Івоніка зневірився у землі. Федорчуки навіть підтримали рішення Михайлової нареченою Анни відірвати свого сина від землі, яка забрала у неї Михайла. Міцна та працьовита родина розпалася на очах.

Отже, можна зробити висновок, що у повісті «Земля» О. Кобилянська поставила дуже важливу життєву проблему, але так і не змогла її розв’язати, бо проблема володіння землею — вічне і не має єдиного рішення. У нашому минулому житті всі наші пращури були пов’язані із землею. Покоління наших дідусів та бабусь відірвалось від землі, та тепер знову ми повертаємося до неї, до землі, ми знову згадуємо, що вона наша годувальниця, вона «всеплодющая мати».

Варіант 2

У повісті Ольги Кобилянської «Земля» розповідається про драматичне життя невеликого села та його жителів. Життя в будь-якому селі непросте, оскільки його мешканці постійно повинні трудитися, щоб мати можливість прогодовувати себе і розширювати територію своїх земель. Сім’ї, які проживали в селі, про яке йде мова в повісті, мали складні взаємини, особливості яких диктувалися як особистими відносинами між людьми, так і майновими інтересами.

Найбільш ретельно розглянутою родиною в повісті є сім’я Федорчуків, що складається з батька сімейства Івоніки, матері Марії і двох синів Михайла і Сави. Ця сім’я стала досить забезпеченою та навіть заможною, але цьому передували довгі роки великої праці. Зрештою, все ж вони заробили свої цінності і шукали можливості вдало одружити своїх синів. Але Михайло і Сава були дуже різними. У той час як перший був працьовитим, допомагав в усьому батькам і був слухняним, другий не любив землю і в більшій мірі прагнув до розваг і спілкування з негідними людьми. Гарною можливістю для вдалого шлюбу для Михайла була красива дівчина Докія, але хлопець йшов в армію, тому одружуватися він на ній не міг.

Та й любив він зовсім іншу, Анну, яка була наймичкою. Михайло йде в армію, але йому там дуже важко. Він людина ніжна і вразлива, він не готовий до солдатської муштри. Через це він страждає і навіть замислюється про дезертирство. Якось Михайло повернувся з армії у відпустку, батьки були дуже раді тому, накрили стіл і були готові відзначати цю подію. Але раптом, як грім серед ясного неба, стало відомо, що під час прогулянки лісом Михайла застрелили. Пізніше стало відомо, що куля, якою його вбили, належить братові Михайла Саві. Саву не засудили через відсутність інших доказів, але батьки не повірили суду і позбавили Саву всієї спадщини. Таким чином, все те, що заробляла сім’я Федорчуків протягом усього життя, всі ті матеріальні блага і переваги, які можна було б передати онукам і дітям, втратило сенс і пропаде зі смертю батька і матері сімейства.

Кожна сім’я має деякі особливості, про яким іншим людям знати зовсім не обов’язково. Але сім’я Федорчуків була настільки іншою, що її історія стала вкрай трагічною. Все те, що заробляли батьки, молодший син Сава зовсім не хотів ділити зі своїм старшим братом Михайлом. Це небажання підштовхнуло його до страшного злочину — свого брата він позбавив життя. Вбивство Михайла вбило не тільки цього доброго та вкрай позитивного хлопця, воно морально вбило і його батьків, які ніяк не могли пережити того, що один з їх синів убив іншого.