Українська література - шкільні твори - 2026
Творчий доробок О. Кобилянської
Всі публікації щодо:
Кобилянська Ольга
I. Етапи літературної творчості. (У 1877 році з’явились перші вірші німецькою мовою, а також оповідання «Гортенза», «Картина з життя Буковини», «Видиво», пізніше з’являється твір «Вона вийшла заміж». Також виходять у світ (1883 — 1892) «Щоденники», в яких зображене життя творчої особистості, туга за красою, поривання у світ гуманістичних ідей. У 1891 р. О. Кобилянська написала повість «Людина» (перероблене оповідання «Вона вийшла заміж»). Цей твір авторка присвятила Наталі Кобринській, відомій у Галичині захисниці жіночих прав. У 1895 — 1896 роках з’являються новела «Фантазія-експромт» (роздуми про мистецтво, про роль мистецтва в житті людини) та повість «Царівна», в якій письменниця досліджує життя дівчини, яка знаходить силу покинути родину і власними руками заробляти свій хліб. У 1897 — 1898 роках з’являються новели «Некультурна», «Меланхолійний вальс». У них О. Кобилянська виголошує єдине гасло: людина — коваль свого щастя).
II. Знайомство з Лесею Українкою. (У 1900 році іде до Києва, потім живе на Полтавщині в родині Косачів; до того у Львові у 1898 році О. Кобилянська познайомилась з Лесею Українкою).
III. Хвороба О. Кобилянської. (У 1903 році сильно захворіла: застудилась і через це письменницю частково паралізувало, почалися фізичні страждання, матеріальні нестатки).
IV. Літературна діяльність у часи лихоліття. (Першу світову війну переживає письменниця у Чернівцях, пише новели «Сниться», «Юда», «Назустріч долі», «Лист засудженого вояка до своєї жінки». У всіх творах чується крик болю, гніву, зумовлений насильницькими картинами смерті ні в чому не винних людей).
V. Значення творчості О. Кобилянської. («Гірська орлиця своїм хвилюючим словом будила свідомість трудящих, втілювала віру в кращу долю, підносила гідність людини будь-якої нації», — так писав Д. Павличко, відомий поет. Ольга Кобилянська була великою письменницею, бо час нічого не заподіяв її творам, а тільки утвердив їх у нашому народі (В. Земляк, письменник)).