Українська література — шкільні твори - 2026

Зображення робітничого руху у повісті Івана Франка «Борислав сміється»

Всі публікації щодо:
Франко Іван

Прозова творчість великого сина українського народу Івана Франка — це справжня енциклопедія життя галицького суспільства, всіх його класів і верств населення. Найзначніша частина прози, яку називають бориславським циклом, присвячена зображенню життя робітників Галичини. Саме в Бориславі з появою нового промислу бурхливо розвивався капіталізм і формувався робітничий клас. Письменник добре знав свій Борислав, його людей, їх звичаї, побут, мораль, правдиво відтворював ті процеси, які відбувалися в період первісного нагромадження капіталу.

Нужденне життя робітників, їх безправ’я перед підприємцями є предметом зображення оповідань «Ріпник», «Навернений грішник», «Вівчар», а в повісті «Борислав сміється» показана організована боротьба робітників з своїми визискувачами, перший економічний страйк.

Як і в оповіданнях, у повісті «Борислав сміється» Франко подає широку картину життя трудового люду. Немає кінця-краю соціальній несправедливості, горю, стражданню, які розлились по Бориславу і навколишніх селах. Руйнуються селянські господарства, селяни перетворюються у пролетарів, що заповнюють вулиці Борислава у пошуках роботи. Там на них чекають безробіття, мізерна платня, свавілля визискувачів, тяжка безпросвітна праця з раннього ранку до пізнього вечора, голод, холод, смерть. Росте злість робітників на своїх кривдників, але ріпники не знали, як захистити себе, як боротися за свої права. Та покірно миритись з таким нестерпним становищем не хочуть. Кращі з них задумуються над своїм життям, шукають, чи «нема виходу з великої всенародної кривди».

Письменник простежує, як зароджується, росте і міцніє робітничий рух, як ріпники поступово усвідомлюють необхідність боротьби з експлуататорами, відчувають силу своєї єдності і згуртованості.

Спочатку виникає стихійний протест проти підприємців. Робітники, сповнені бажання помсти своїм мучителям, об’єднуються у товариство. Так виникає побратимство. Члени товариства на своїх зборах у Матієвій хаті розповідають про кривди, заподіяні капіталістами і їх прислужниками. Робітники добре знають своїх кривдників, закарбовують на палицях людські кривди і вірять: знущання та наругу вони терплять до пори до часу. «Як наповниться міра наших кривдників, як прийде наш час і наш суд, кожному буде відміряно по правді», — говорить Андрусь Басараб. Але коли той час настане — людям невідомо. Серед побратимів виникають думки про хибність їхньої тактики.

Правду, порятунок від гнобителів приніс Бенедьо Синиця, дрогобицький муляр, потомственний робітник. Синиця часто задумувувся над долею пролетарів. Зустріч у Бориславі з побратимами прискорює його нелегкі роздуми. Бенедьо усвідомлює, що помстою тут нічого не досягнеш, життя робітників не поліпшиш, бо коли покарають одного кровопивцю, на його місці другий стане. У робітника виникає ідея страйку: «А що якби ті тисячі людей та змовилися разом: не будем робити, поки нам плату не прибільшать.» Це і був вихід з нестерпного становища. Не сліпа помста, а організований, добре підготовлений страйк може допомогти робітникам. Герой бачить близькі й віддалені перспективи боротьби, детально розробляє план підготовки і проведення страйку. Бенедьо Синиця вважає найголовнішим залучати до побратимства чим більше людей, нести своє слово і свою думку між широку громаду, «озброїти розум» працюючих ідеєю організованої боротьби з підприємцями.

Іван Франко показує, як робітники сходяться на велику робітничу раду, як Бенедьо розгортає перед ними свій план, як вони починають усвідомлювати себе як силу, колектив. «Громада — великий чоловік», — говорить старий ріпник Стасюра. В одиночку робітник безсилий протистояти своїм гнобителям, він стає силою тільки в колективі. На зборах робітників про це сказав Синиця: «Ми переконалися, що сила наша лежить в тім, коли всі будемо держатися купи». Ріпники починають думати про благо всіх, а не тільки про власне благополуччя, поступово усвідомлюють силу організованого страйку і піднімаються на боротьбу з капіталістами. Так стихійна ненависть і помста капіталістам переростають в організовану свідому боротьбу робітників проти експлуататорів.

Керівником і натхненником страйку, ідеологом організованого робітничого руху в повісті є Бенедьо Синиця. Він виділяється серед робітників своєю спостережливістю, гострим аналітичним розумом. Бенедьо запропонував організувати касу взаємодопомоги, щоб можна було успішно проводити страйк, він веде за собою робітників, даючи їм нові і нові ідеї, згуртовуючи їх для боротьби проти капіталу. Три чверті своєї платні Бенедьо віддає до робітничої каси. Вплив Бенедя такий великий, що його ідея організованої боротьби оволоділа умами тисячі робітників і стала грізною силою.

Об’єднання робітників і оголошення війни капіталістам, щоб домогтися задоволення своїх справедливих вимог, стало новим, вищим етапом у робітничому русі Борислава.

Передстрайковий період автор порівнює з подіями, що назрівають у вулику, коли бджоли мають знищити трутнів. Це глибоко алегорична картина, яка пророкує загибель експлуататорів.

Перший робітничий страйк добре налякав підприємців. Вони зрозуміли, яка грізна сила робітнича організація. Усвідомили це і самі робітники. Вони не тільки дружно стоять за свої права, вони радіють, веселяться, сміються: «Борислав, паночку, то ми! І ми сміємось над вами!» — таку відповідь дають робітники Герману Гольдкремеру.

І хоч із-за відсутності досвіду страйк було зірвано, та це був лише початок великої битви праці з капіталом. Після поразки Андрусь Басараб сказав: «Наша війна... що почалася, але ще зовсім не скінчилася...» Робітничий рух знову повертається у стихійне русло, та зневіра в тактику організованої боротьби не торкнулася серця Синиці, він вірить в правильність обраного шляху.

Іван Франко першим у світовій літературі показав у повісті «Борислав сміється» робітничий клас як організовану, а тому могутню силу. Від стихійної помсти до організованого страйку, до робітничої каси взаємодопомоги, до вимог капіталістам взяти на себе певні зобов’язання перед робітниками — такі етапи розвитку робітничого руху Борислава. І в перспективі перемога має бути за робітниками — такий висновок випливає з твору Івана Франка.