Українська література - шкільні твори - 2024

Який твір О.Кобилянської мене найбільше схвилював?

Всі публікації щодо:
Кобилянська Ольга

Розповідь про кохання і смерть, про зраду івірність, про красу природи, людської душі і про відсутність гармонії устосунках люблячих душ… Усе це — повість О.Кобилянської «У неділю рано зіллякопала…» Написана за мотивами відомої народної пісні «Ой не ходи, Грицю…«, ця повість сягнула далеко за рамки простої оповіді подій і пристрастірозігруються в ній майже за Шекспіром…

…Циганка Мавра, дружина отамана табору Раду, народила білу дитину. За це її викидають з табору, а дитину (сина) підкидають убездітну родину. Мавра знаходить собі покровительку, у якої народилась дочка, Тетяна. Мавра виховує Тетяну, стає найближчою (окрім матері) для неї людиною. Атим часом в іншому селі підростає синьоокий Гриць, білий хлопець з циганськоюдушею. Гриць і Тетяна зустрілись і покохались, але згодом Гриць вибрав іншу.

Ось би, здавалося, і все. На цьому можна скінчити іповість, і цю коротку розповідь. Але річ у тім, що Гриць і Тетяна — незвичайнілюди, їх романтичне кохання перетворюється на трагедію, тому, що зіткнулись двасильні, схожі, але дуже протирічні характери.

Тетяна належить до тих натур, що вже як полюблять, то люблять навіки. Почуття переважають у неї все. І коли вона зрозуміла, щощастя неможливе, то вбила «лихо», що було у Гриця, а з ним і самого Гриця…

Гриць же — теж сильна людина, яка віддається своїмпочуттям, віддається моменту. Але почуття його, як і його чудернацька душа, двояться: він любить і Настку, і Тетяну, він і реаліст, і романтик. Спокій, тихий домашній

затишок переважають врешті-решт бурхливі, як гірськарічка, відносини з Тетяною…

Не знаю, чи можна назвати єдиним можливим виходом уподібній ситуації смерть зрадника. Не знаю навіть, чи можна співчувати Тетяні:у трагедії винна певною мірою і вона сама, бо поставила своєму обранцю дужевисоку моральну планку, яку здолати йому було не під силу… Дехто зміг би житипісля такого, Тетяна — не змогла, бо разом з Грицем пішла з життя і її душа, тевелике і світле людське щастя, що було у них попри всі зради і негаразди.

…Ця дивна повість лишає в душі глибокий слід, породжує сум’яття почуттів, бурю різних емоцій. А, може, так воно і повинно.