Українська література — шкільні твори - 2026

Відображення прагнення народу до національної самостійності, до волі в поемі І. Франка «Мойсей»

Всі публікації щодо:
Франко Іван

На землі є люди, які йдуть попереду інших і освітлюють своєму народові шлях у майбутнє. Вони рухають прогрес силою свого розуму, свого таланту, підносять його висотою власного духу, самопожертвою. До таких людей належав Титан праці, вірний син України Іван Франко. Життя великого поета і громадянина було присвячене боротьбі за щастя і свободу рідного народу. Працюючи для сучасності, Франко підготовляв майбутнє цього народу.

Підсумком глибинних роздумів поета про майбутнє українського народу, про взаємини вождя і народу в процесі наполегливого здобування світлого життя стала філософська поема «Мойсей», один з найсильніших і найвеличніших творів світової літератури. У ній Франко використав матеріал з Біблії про пророка Мойсея, що сорок літ через муки і страждання вів свій народ до «обітованої землі», переосмисливши цей матеріал відповідно до актуальних проблем сьогодення і до свого задуму показати смерть Мойсея як пророка, не признаного своїм народом.

В образі пророка Мойсея автор змальовує вождя, що самовіддано служить народові, любить свій народ, прагне привести його до нового щасливого життя:

Все, що мав у житті, він віддав

Для одної ідеї,

І горів, і яснів, і страждав,

І трудився для неї.

Опинившись у вигнанні, Мойсей наодинці з собою мовби оглядає свій шлях народного проводиря, хоче дошукатись істини, чи вірною була його дорога.

З особливою трагічністю змальовує Франко сумніви, зневіру Мойсея у справі всього свого життя. На мить похитнулась його віра в торжество правди, і він вже не може вести за собою маси, бо, на думку поета, духовним провідником народу може бути лише той, хто непохитно вірить у перемогу. В той же час ні сумніви, ні розгубленість Мойсея не можуть спинити переможний рух народу, бо він є творцем історії.

Поема Івана Франка — твір про Мойсея, народного вождя, а ще більше про народ, його історичну долю. Автор вирішує проблему його боротьби за своє визволення. Пророк помирає, та прозріває народ, обирає з свого середовища нового вождя Єгошуа і прямує до мети, яку вказав Мойсей. Народ не лише завершує справу, ним розпочату, а йде далі, до революційних змін і оновлень. Неповторними поетичними рядками поеми Іван Франко висловив непереможне прагнення маси до волі, незалежності. Мойсей покидає свій народ з певністю, що той сам підніметься на визвольну боротьбу.

І я знаю, ви рушите всі,

Наче повінь весною,

Та у славнім поході своїм

Не питайте за мною!

Най наперед іде ваш похід,

Наче бистрії ріки!

Коли читаєш палкі слова про єврейський народ, докір за його відсталість, темноту, то розумієш, що Іван Франко мав на увазі і свій народ, що поема ‘Мойсей» — твір національний, написаний для українського народу, для нас. В образах давніх ізраїльтян, що живуть у подертих наметах, ми бачимо своїх знедолених предків. Сорокарічне блукання по пустелі в пошуках обіцяної Палестини — це сумні сторінки літопису українського народу, що звивистими стежками історії шукав свою самостійність. А здобуття Єрихона і завоювання обіцяного краю воскрешає героїчну боротьбу рідного народу за волю, зміцнює віру в його краще майбутнє.

В пролозі до твору І.Франко формулює його задуми, його ідею. В хвилюючих натхненних рядках постає перед нами історична доля українського народу, його минуле, сучасне, майбутнє.

Поет висловлює глибокий біль з приводу тяжкого національного гніту, біль за пасивність народу, його низьку політичну свідомість:

Народе мій, замучений, розбитий,

Мов паралітик той на роздорожжу,

Людським презирством, ніби струпом, вкритий!

Твоїм будущим душу я тривожу.

Від сорому, який нащадків пізніх

Палитиме, заснути я не можу.

Франко не може змиритися з думкою, що такий волелюбний, з славним минулим, народ, такий талановитий, душевно багатий все життя буде пригнобленим. Автор бажає розбудити в ньому визвольний дух, закликає до боротьби проти існуючого стану речей, турбуючись та уболіваючи за його долю:

Невже повік уділом буде твоїм

Укрита злість, облудлива покірність

Усякому, хто зрадою й розбоєм

Тебе скував і заприсяг на вірність?

Відповіддю на ці слова є тверде переконання, що всі жертви і страждання українського народу не пропадуть марно: автор вірить в «силу духа і день воскресний твойого повстання».

Саме з цієї віри випливають пророчі слова великого Каменяра:

Та прийде час, і ти огнистим видом

Засяєш у народів вольнім колі.

Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,

Покотиш Чорним морем гомін волі

І глянеш, як хазяїн домовитий,

По своїй хаті і по своїм полі.