Українська література - шкільні твори - 2026

Новели Григорія Косинки — гарячий подих революції, селянської волі і сум бідняцької ниви

Варіант 1

Гострота відтворюваних Г. Косинкою конфліктів і об’єктивність художнього зображення завжди викликали здивування в середовищі критиків, а найбільш принципові з них звинувачували талановитого письменника у поетизації сил, ворожих тогочасній дійсності, в утвердженні куркульства і бандитизму. Натомість дуже високу оцінку творам Г. Косинки надавав М. Рильський та багато інших, не менш відомих українських письменників та поетів, які наголошували, що його новели з часом зіллються у певну гармонію і створять справжню революційну епопею, адже автора цікавив не тільки перебіг тогочасних революційних подій, а й буття українського народу.

Ця риса творчості Г. Косинки найкраще виявляється в одній з його новел, ранньому творі під назвою «На золотих богів». У ній автор розкриває драму співвітчизників, які були змушені боронити свою волю на злиденних обніжках та осьмушках, під злиденними стріхами, які змушені були горіти у вогні завойовників — білогвардійських карателів.

Стиль художнього мислення більшості новел Г. Косинки — це романтизм, гарячий подих революції, селянської волі і сум бідняцької ниви, як сказав про них М. Стельмах. У новелах Г. Косинки виникає багато стислих фрагментів, які швидко змінюють один одного, але така швидкоплинність не затемнює авторських поглядів і суті речей. Прагнення письменника полягає у показі боротьби українського селянства проти північних завойовників та в зображенні незмірності того горя, яке ніс нашим співвітчизникам прихід банд білогвардійців.

Реабілітація публіцистичних і художніх творів Г. Косинки відбувалася в декілька етапів. Перші чотирнадцять новел письменника були видані у часи хрущовської «відлиги». Пізніше, вже у 70-х роках минулого століття, була оприлюднена публіцистична спадщина Г. Косинки. У всіх цих творах йшла мова про драму заблуканих «лицарів темної ночі», які не мали змоги «вхопити тропи», які творили ґрунт для міжгрупових чвар, отаманщини тощо.

Як відомо, саме такими явищами в Україні супроводжувалися суспільні потрясіння та злами, і Г. Косинці вдалося відтворити їх з великим людським болем, з великою художньою силою. Разом з іншими публіцистичними замальовками і новелами усі ці «ворожі» твори талановитого письменника дають якщо не цілісну епопею революції, а потім і громадянської війни, то дійсно широку картину народного лиха, яке прийшло на українські землі разом із більшовицькою революцією.

Варіант 2

Сьогодні вже не залишилося свідків подій страшних подій громадянської війни, того багатого на героїчні подвиги, напруженого часу. Але залишилися літературні свідчення, наприклад, трепетні й гарячі оповідання талановитого українського письменника Григорія Косинки, які писалися безпосередньо під час тих подій, що описувалися у творах митця.

Час довів, що головним «злочином» Г. Косинки, життя якого трагічно закінчилося у 1934 році, став його неперевершений талант. Він змушував молодого письменника об’єктивно зображувати у своїх творах найбільш характерні вади тогочасного суспільства. Відкриваючи у своїх художніх узагальненнях трагедії та драми українського народу, Г. Косинка писав про суперечливе, а, здебільшого, насильницьке, втілення революційних ідей у життя простих людей. Митець переймався вчинками вічних міщан та безпросвітних спекулянтів, месницькими діями заблукалого народу і кровожерливістю переконаних партійців. У художніх творах талановитого українського письменника відчувалося відлуння великого Кобзаря українського народу Т. Шевченка.

Перша збірка новел Г. Косинки «На золотих богів», яка вийшла у 1922 році, а також друга книга під назвою «В житах» засвідчили майстерність письменника, розкрили важливість моральних та загальнолюдських цінностей героїв цих творів, вирізняючи в долі свого народу драматичне продовження.

Першою у творчості Г. Косинки була драма про найбідніше селянство, яке стало свідком революційних подій, а потім і братовбивчої громадянської війни. Найтяжчий хрест несли героїні новели — страдниці-матері, про яких йде мова в новелі «На буряки». У цьому творі мати, зажурена над сином-наймитом, безпомічна і бліда в оточенні голодних дітей, стала «стеряною» з журби за загиблими дітьми у новелі «На золотих богів».

В основі новел Г. Косинки лежить драматичний конфлікт головного героя з дійсністю. У своїх творах письменник згадує про одвічну біду, яка багато століть не давала змоги нашим співвітчизникам об’єднатися у взаєморозумінні і випростатися у повний зріст. При цьому Г. Косинка згадує таку масову біду, як дезертирство, що, на його погляд, і стало перешкодою на шляху до поєднання.

Герої Г. Косинки вольові і сильні, красиві і багаті душею, правдиві і ділові. В них гармонійно поєднується врода і працьовитість з розумом і високою народною моральністю, з вірою у майбутнє і краще життя. А серце талановитого українського письменника Г. Косинки хоча й боліло, але все виносило в собі і дарувало своїм співвітчизникам надію на краще майбутнє та прагнення змінити своє життя.