Українська література — шкільні твори - 2022

Трагізм роду Половців за романом Юрія Яновського «Вершники «

Всі публікації щодо:
Яновський Юрій

«Вершники» Юрія Яновського стали визначним явищем в літературі XX століття. У цьому невеликому за розмірами творі, що складається з восьми сюжетно завершених новел, подається широка картина громадянської війни в Україні, коли «лютували шаблі», січі були запеклі й нещадні, воля билася з неволею, правда з кривдою. Український народ знищував сам себе під прапорами класових протистоянь. Гинуть бійці на фронтах громадянської війни — гине, розпадається рід. Це трагедія народу, держави.

Цей мотив, мотив розпаду людського роду, що почався з революцією, яскраво розкривається уже в першій новелі роману. Назва новели «Подвійне коло» свідчить про те, що історія розвивається «по спіралі». Народ наш вже знає трагічні випадки: зрада роду — це і зрада батьківщині. У степу під Компаніївкою зійшлися в бою армійські загони різних політичних поглядів. І рідні брати Андрій, Оверко, Панас, Іван і Сашко — сини чесного рибалки Мусія Половця — виявились представниками різних, класово непримиренних груп. Брати стали ворогами, воюють один проти одного! Рід розпадається, руйнуються самі основи життя, і як наслідок — кров, кров, кров... «Лютували шаблі, і коні бігали без вершників, і Половці не пізнавали один одного.»

Кожен із братів Половців по-своєму бореться за майбутнє України, відчуває свою правду, але ніхто з них не хотів розуміти іншого, вважаючи себе вершителем долі всіх. І захищаючи свої інтереси, свою правду, брат піднімає руку на брата. По черзі летять на землю голови денікінця Андрія, петлюрівця Оверка, махновця Панаса. Непереможним залишається тільки більшовик Іван, що цілком узгоджувалось з розвитком післяреволюційної історії. І в кожному випадку переможений перед смертю згадує мудрі слова батька Половця: «Тому роду не буде переводу, де браття милують згоду». Та не слухає цих слів переможець, тлумачить їх відповідно до своїх політичних поглядів.

Для офіцера-монархіста Андрія існує тільки «мать Росія», ніякої України він не визнає. Оверко, навпаки, бореться за самостійну і незалежну Україну, хоче, щоб український народ був сам творцем своєї долі, а не рабом в «єдіной і нєдєлімой». За зраду Україні Оверко засуджує брата на смерть. Коли Андрій нагадує батькові слова про святість роду, Оверко відповідає: «Рід — це основа, а найперше держава, а коли ти на державу важиш, тоді рід хай плаче, тоді брат брата зарубає... Для Оверка держава дорожча від родинних зв’язків з Андрієм, він переконаний, що «рід переведеться, держава стоятиме». Трагедія Андрія і Оверка в тому, що вони обидва не праві: Андрій не розуміє значення незалежної держави для роду Половців, а брат не бореться за збереження роду, без якого держава існувати не може. Оверко навіть не пробує переконати Андрія перейти на його бік, щоб збільшити тим самим кількість борців за незалежну Україну.

При зустрічі з махновцем Панасом Оверко докоряє йому за байдужість до долі української держави: «... ненька Україна кривавими сльозами плаче, а ти гайдамачиш по степах із ножем за халявою». Засуджений Панасом на смерть, він і сам згадує батькову науку: «Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду». Та не замислився над цими мудрими словами брат, який проповідував вольницю: «Рід у державу вростає, в закон та обмеження, а ми анархію несемо на плечах, нащо нам рід, коли не треба держави...» Саме в цьому криється трагедія Панаса, який нічого не може дати рідній землі, крім крові і грабунків.

Та душа анархіста ще не зовсім спустошена: він усвідомлює свою вину за братову смерть і хоронить Андрія та Оверка: «Хай не кажуть, що я рід зневажив».

Наступний бій відбувається між махновцями і червоними кіннотниками на чолі з більшовиком Іваном Половцем, що служить «революції, інтернаціоналізму».

Іван впевнений, що тільки їхня правда несе щастя людям, і закликає полонених махновців ставати «поруч битися за правду бідних». В той же час в Іванові проявляється більшовицьке ставлення до непокори. Коли частина полонених відмовилась стати в один стрій з червоними і тікала з поля бою, він наказав приготувати кулемет- і прикінчити всіх.

Цей вчинок вразив навіть запеклого анархіста. Панас зрозумів, що від червоних не можна сподіватись пощади, та все ж звертається до Івана: «...тут вже двоє загинуло, а тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду». Слова ці мали на меті збентежити брата-більшовика, викликати в ньому милосердя. Та Іван відповів на те: «...рід розпадається, а клас стоїть...» З більшовицької точки зору братовбивство відбувалось тому, що брати були хоч і одного роду, та не одного класу.

В цій невеличкій новелі Юрій Яновський майстерно розкриває причини такого соціального вибору братів, побіжно вказує, де набрався монархічного духу Андрій, націоналістичного — Оверко, анархістського — Панас, більшовицького — Іван. А суть свою брати Половці виявляють у нещадній січі на бойовищі, де вирішувалась доля роду Половців і самої України.

Немає тут справжнього переможця, бо гине рід перед силою інтересів класових. Навіть сама природа «дощовими сльозами», що течуть по обличчях бійців, оплакує цю страшну загибель родини, ридає зливою над трагічною долею дітей України.

Якби з’явилась на полі бою стара Половчиха, то плакала б над кожним із своїх синів, і її «надкласові» сльози були б однаково солоні. Мати оплакувала б загибель свого роду. Так Мати-Україна кривавими сльозами плаче над своїми загиблими дітьми.

Трагізм роду Половців полягає в тому, що почалась братовбивча громадянська війна, найжахливіша з усіх воєн на землі. І брат йшов на брата, син — на батька, син міг убити свою матір для справи революції.

Це називалось революційним гуманізмом. Та гуманізм не мас нічого спільного з диктатурою і насильством. Тільки любов і терпеливість до людини, незважаючи на її погляди, може дати добрі плоди.

Юрій Яновський хотів своїм романом підкреслити, що без єдності, взаєморозуміння, без пошани до свого роду неможливо досягти бажаної мети.

Письменник застерігає нас від подібної трагедії, розбрату, війни. Тільки національне єднання, тільки громадянський мир забезпечать Україні щасливе майбутнє.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.