Українська література - шкільні твори - 2026

Народ у повісті М. Коцюбинського «Fata morgana»

Всі публікації щодо:
Коцюбинський Михайло

Повість М. Коцюбинського «Fata morgana» належить до тих творів письменника, які завжди будуть актуальними. У ній автор піднімає чимало близьких нам тем. Розмірковує М. Коцюбинський і про значення землі та інших матеріальних благ  для людини, і про  шлюб без кохання, і про сенс життя людини взагалі. Та найкраще і найяскравіше змальовує М. Коцюбинський образ нашого українського народу.

Діючою силою твору є народ, українське селянство. Воно вимучене важкою працею та несправедливістю панів, майже знищене їхньою сваволею. Кріпацтво вже давно відмінено, але в житті селян мало що змінилося. Як ходили, так і ходять вони до панів на заробітки. Тільки зараз за це м платять мізерну зарплатню, таку мізерну, що жити на неї  просто неможливо. Власної ж землі ж у селян немає — панам це не вигідно. І тому доводиться їм, щоб не вмерти з голоду,  працювати на чужому полі… Хтось з цим змирився, хтось — ні. Маланка, яка все життя мріяла про землю, про своє поле, згодна працювати і на панському, бо не уявляє себе без землі. Андрій же, наприклад,  не любить землю і працювати на ній, принаймні на чужій, не збирається…

Селяни прагнуть кращого життя, але нічого не роблять, щоб його таким зробити. І от з’являється Марко, який мислить прогресивно і намагається поширити свої ідеї у суспільстві. Його поява була досить своєчасною, коли люди були готові повстати. Хома також приєднується, навіть очолює цей народний рух, але його погляди більш радикальні. А люди слухають, вірять і йдуть слідом… Так само, як і зараз. Селяни ніби прокидаються від довгого сну. Але більшість з них не усвідомлює, для чого вони це роблять, вони просто вирішують помститися панам. Їхня помста виявилася досить жорстокою. Вони палять панські маєтки, пшеницю на полі, навіть гуральню. Навіщо? Адже це просто розбій!

Андрій, який прийшов на гуральню після того, як вони її розтрощили, сам здивований такою жорстокістю. Адже нещодавно він і інші люди з села працювали тут, а тепер розламали вщент.

Селяни  не усвідомлюють своїх вчинків. Вони слухають то Хому, то Прокіпа, то ще когось. Автор показує нам українське село як  неосвічене і нерозвинуте. І це, на жаль, гірка правда. Народ йде за тим, хто його гарно покличе. Згадаймо останні епізоди твору, коли висуванців розстрілювали. Ті ж самі люди, односельчани, які разом з ними палили пшеницю чи трощили гуральню, не сказали на захист ними ж обраних представників жодного слова.

Тож автор дуже повно розкрив образ нашого народу у творі. Ніби і всі прагнуть чогось одного, але, разом з тим, ціль до кінця не визначена, та й кожен відповідає сам за себе.