Українська література - шкільні твори - 2026

Своєрідність композиції новели «Intermezzo»

Всі публікації щодо:
Коцюбинський Михайло

I. Кільцева» композиція новели. (Новела починається і закінчується образами Людини та Міста як уособлення людської фальші, смерті, мертвотності. Це символи світу людського, з якого дуже важко вирватись, як би цього не бажала окрема людина. Де б ти не був, рано чи пізно ти все одно почуєш голос людського горя, людської несправедливості, сваволі. Людина в своїй вульгарній буденності відштовхує героя, перемога цієї буденності над високими поривами людського духу розчавлює його як митця, ослаблює душевні струни. Але завдяки відпочинку серед полів герой відновлює сили і великий зв’язок із материнськими силами природи: «Йду поміж люди. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає»).

1. Еволюція ставлення героя до людини. (Сам оповідач на початку твору визначає людей як щось всюдисуще, що отруює своєю присутністю землю. Він не ідеалізує образ людини ні на початку, ні в кінці твору, змальовуючи правдиві картини, а деколи й нагнітаючи темні барви. Він навмисне наголошує на найбрудніших сторонах людського життя. На початку твору люди зливаються в однолику брудну масу. Проте наприкінці новели він несподівано говорить про них із симпатією та жалем, ділить їх на тих, хто терпить горе, й на тих, хто свавільно карає. Те, що селяни нарешті повстали проти існуючого порядку, надихає героя на нову працю для людей).

2. Образ «залізної руки міста».

II. Роль художньої мови в організації образів твору. (Мова цього художнього твору імпресіоністична, вона наближена до природної течії думок, нагадує щоденникові записи. Привертає увагу неврівноважений синтаксис речень, порушення логічних зв’язків, настроєвість, відверта емоційність мови. Багато інверсій та безсполучникових конструкцій. Що ж до власне тропів, то перевагу письменник віддає метафорам, зокрема складним, порівнянням, персоніфікаціям, символам. Це все є риси імпресіоністичного письма).

III. Композиція емоцій та симфонізм новели. (Новела побудована як сповідь. Цікава вона тим, що мова ведеться не від людини-діяча, яка активно намагається змінити світ навколо себе. Оповідач — людина, налаштована на пасивне сприйняття природи. Звідси йде багатство зорових, слухових образів, глибока й точна деталізація. Це й складає знаменитий симфонізм твору. Деталі довкілля насправді лиш відбиваються у дзеркалі внутрішнього світу людини. За цими деталями, а також за манерою ведення внутрішнього монологу читач може стежити, як справді «натягаються струни» душі героя).

IV. Сюжетний рівень. Своєрідність сюжетної будови твору.

V. Завдання фрагментизації композиції. (Письменника-імпресіоніста цікавить не просте відтворення послідовності подій, а віддзеркалення фрагментів дійсності у свідомості та підсвідомості персонажа. Кожне найменше враження самодостатнє і набуває цінності, кожна дрібниця додає щось нове до величної картини новели. Кожен новий психологічний стан є для митця водночас самостійним, окремим предметом дослідження і сходинкою ступінню досягнення гармонії зі світом).

VI. Образ сонця — стрижень композиції.