Українська література - шкільні твори - 2026

Дійові особи новели М. Коцюбинського «Intermezzo»

Всі публікації щодо:
Коцюбинський Михайло

Новела «Intermezzo» нагадує мозаїку. Та все ж сюжетна лінія у творі умовно окреслена. Це втеча від людей і повернення до них.

Ядро конфлікту новели становлять два образи: «моя утома» і «сонце». Поступове зникнення в ліричного героя втоми і проникнення в його душу сонця — такий зміст твору. Дійових осіб новели можна поділити на невидимі (Моя утома, Залізна рука міста, Людське горе) і видимі (Сонце, Ниви в червні. Три білі вівчарки. Зозуля, Жайворонки). Образи твору символізують складну боротьбу в душі ліричного героя, допомагають зрозуміти, як поступово зникає роздвоєння його особистості, як повертаються до нього душевна рівновага, готовність виконувати свій громадський обов’язок.

По-різному поводяться дійові особи і так само по-різному впливають на ліричного героя. Сонце, жайворонки, ниви, зозуля наповнюють душу митця позитивними емоціями. Адже жайворонок — це символ творчої наснаги; зозуля символізує надію; сонце — символ вічності, енергії, сили; нива — символ самого життя.

Як тільки ліричний герой залишає місто, відходять на другий план його турботи і хвилювання. Хоча напруження й відійшло, але бадьорість і радість життя ще не повернулись: «Як тільки бричка вкотилася на широкий зелений двір — закувала зозуля. Тоді я раптом почув велику тишу». Ця тиша поступово починає заповнюватися голосами.

До образів, що породжують смуток, нервовість, стрес, належать утома, людське горе, залізна рука міста. Проте втома, що спершу цілком заволоділа героєм, відступає під дією життєдайної сили природи. Іноді вона нагадує про себе хмаринками чи тінню, та цей хвилинний сум швидко поступається місцем сонцю. Наприкінці новели, згадуючи про сонце і жайворонків, шум полів і зозулю, ліричний герой зауважує: «Твоє журливе «ку-ку» спливало, як сльози по плакучій березі, і змивало мою утому».

М. Коцюбинський образи природи назвав дійовими особами. Це своєрідний ключ до розуміння новели. Адже йдеться не тільки про природу, а й про дещо більше. Пейзаж змальовується не сам по собі, не збоку, а передається крізь призму сприйняття героя. Це основа розуміння образної структури новели.