Українська література - шкільні твори - 2026

Василько — мій улюблений герой (за оповіданням М. Коцюбинського «Ялинка»)

Всі публікації щодо:
Коцюбинський Михайло

Варіант 1

Мені дуже сподобалося оповідання «Ялинка» видатного українського письменника Михайла Коцюбинського. Особливо ж сподобався мені головний герой цього оповідання — дванадцятирічний хлопець Василько.

Василько викликає симпатію вже з перших рядків оповідання, коли проявляє своє ставлення до ялинки. Василько виявляється чутливим, ніжним хлопцем, який дуже любить свою ялинку. Коли батько зрубує його дерево, він навіть починає плакати, настільки йому жаль своєї ялинки. Але поряд із чутливістю та добрим серцем у ньому живуть сміливість, стійкість духу та розсудливість. Заблукавши у лісі, Василько не кидається у сльози, а мужньо намагається віднайти дорогу, розмірковує, куди треба направити коней. І лише коли у лісі сутеніє і починає валити сніг, Василько плаче, адже у темному зимовому лісі страшно навіть дорослій людині, не кажучи вже про дванадцятирічного хлопця. Все ж таки Василько зміг віднайти дорогу до села, де жив його дядько. Коли за ним почали гнатися вовки, він не розгубився, а щодуху погнав коней уперед.

Василько мені дуже сподобався, бо показав себе розсудливим, добрим, сміливим хлопцем.

Варіант 2

Нещодавно я прочитала оповідання М. Коцюбинського «Ялинка». Головний його герой, Василько, звичайний хлопчик 12 років, з селянської родини.

Залишившись без грошей перед святами, батько Василька погоджується продати панові молоду ялинку і просить сина відвезти деревце до маєтку. Як не співчуває хлопчик зеленій красуні, але робити нічого: він вирушає в дорогу. Часу «вже ген-ген з полудня», шлях іде через ліс, до того ж розпочинається завірюха. Не вслідкувавши за кіньми, Василько збивається з дороги. Всі його спроби знайти шлях та повернутися додому не мають успіху. Василькові стаєс трашно, на його очах з’являються сльози. Він переживає, що не тільки не зміг виконати батькового доручення, та ще й сам заблукав.

Незабаром коні виводять його до знайомого поля з хрестом, недалеко від якого розташоване село, де живе дядько хлопця. Але й тут Василька підстерігає небезпека — двоє великих зголоднілих вовків.

Та, на щастя, подорож Василька завершується успішно: чи то перелякані коні бігли швидко, чи то вовки не мали сил, але хлопчик живий та здоровий дістався до дядькової хати.

Цей маленький герой мені дуже сподобався. Потрапивши в скрутну ситуацію, він діє сміливо, рішуче, не впадає в паніку. Василько тверезо оцінює свої сили, розуміє, що сам не витягне сани, і тому повинен знайти дорогу додому і привести допомогу. Він не дозволяє відчаю охопити його і раз за разом намагається вибратись з лісу.

Познайомившись з пригодами Василька, я зрозуміла, що завдяки завзяттю, рішучості та цілеспрямованості можна знайти вихід з будь-якої ситуації.