Українська література - шкільні твори - 2026

Хто винен у життєвій трагедії Катерини (за одноіменною поемою Т. Г. Шевченка)

Варіант 1

Т. Г. Шевченко — видатний український поет. Його творчість відрізняється високим патріотизмом та чіткою громадянською позицією. Але Великий Кобзар писав і твори іншої тематики. Однією з його улюблених тем було змалювання жінки-матері, її краси та сили.

Темі материнства присвячено досить багато творів Шевченка. Одним з таких творів є поема «Катерина». У ній поет змальовує історію кохання української дівчини-селянки та москаля Івана. Все у них нібито було чудово: зустрічалися у вишневому садочку під спів солов’їв, слухала Катерина солодкі обіцянки від коханого і вірила йому… Вірила, аж доки не покинув він її вагітну, відправившись далі разом з військом.

Доля жорстоко покарала дівчину за те, що не дотрималася вона народної моралі, не послухалася батька і матері: материнство замість великої радості і щастя стало для неї горем. Адже таким, як вона, не місце було у селі — вони не мали подавати приклад аморальності іншим дівчатам. Чи винне суспільство у тому, що сталося, врешті-решт, з Катериною? Якоюсь мірою, звичайно, так. Але в такий спосіб воно забезпечувало дотримування певних моральних норм, які, наприклад, сьогодні забулися зовсім. Хоча, як на мене, занадто вже жорстоко виганяти молоду дівчину з малою дитиною з власного дому. Адже всі розуміли, що в неї немає шансів якось улаштуватися в житті. Тобто це була свідома жертва, щоб іншим було неповадно. Я вважаю, це досить жорстоко.

Батько і мати вимушені вигнати Катерину. Чи могли вони цього не робити? На мою думку, у них не було іншого виходу. Їхнє життя в селі і так стало нестерпним: кожен прагнув образити їх дошкульним словом, вколоти за те, що не виховали доньку гідно. Хоча якщо б я опинилася в такому становищі, я б ніколи не вигнала свою дитину на вулицю, хай мені хоч що говорять, адже це — найдорожча у світі людина, власна дитина… Все ж таки, я не розумію, як може бути суспільна думка важливіша за життя доньки й онука. Адже батьки, як і, власне, всі інші, чудово розуміли, що чекає на Катерину…

Тож не дивно, що вона, позбавлена підтримки найближчих людей, зраджена та зневажена коханим, не знаходить іншого виходу, крім ополонки. І в цьому не лише її провина. Бо хто не робив у молодості помилок? Хто не вірив у кохання? Чи ж могла молода дівчина, наївна та щира, передбачити лицемірство та підлість москаля? Чи могла вона знати, як скінчиться її чарівне кохання? Адже ми всі віримо у краще, віримо у казки, у кохання, у дива… То чи ж ми маємо право засуджувати Катерину за те, що вона вірила, кохала і була щирою у своїх почуттях?!

Варіант 2

Поема Т. Г. Шевченка «Катерина» належить до періоду ранньої творчості поета. Цей твір — яскравий приклад романтизму.

Сюжет «Катерини» доволі звичний для того часу, який змальовує поет. Дівчина, закохавшись у москаля, народжує від нього позашлюбну дитину, а він йде з військом далі. Т. Г. Шевченко з великою симпатією та розумінням змальовує молоду дівчину, він ніби застерігає її:

Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями,

Бо москалі — чужі люди, зроблять лихо з вами…

Та Катерина не дослухалася до порад старших, не слухала батька й матері. І тільки тоді, коли зрозуміла, що Іван не повернеться, усвідомила весь жах свого становища. Адже на той час засади народної моралі були досить жорстокими: якщо дівчина народжує не у шлюбі, вона не має права знаходитися у селі, серед чесних людей. Вигнання таких дівчат з села мало попередити інших про згубність подібних вчинків.

І, врешті-решт, Катерині з малою дитиною на руках таки довелося залишити рідний дім. Тільки тоді, коли дівчина побачила розпач своїх батьків, їхню тугу, вона зрозуміла, що нічого не можна повернути назад, що вона не тільки зламала власне життя, а й знеславила та зробила нещасними найдорожчих людей — батьків. Вони не могли її захистити, не могли нічим зарадити — Катерина сама обрала такий шлях. Автор розуміє безвихідь дівчини:

Катерино, серце моє!

Лишенько з тобою!

Де ти в світі подінешся

З малим сиротою?

Довго блукала Катерина світом, але таки знайшла коханого. Не очікувала вона, що Іван відвернеться від неї, не захоче і бачити. А ще більше вразило її те, що навіть власна дитина була не потрібна москалю. Саме це стало останньою краплею: Катерина більше не могла жити і боротися. Вона вирішила, що краще смерть, ніж таке життя…

То хто ж винен у трагедії Катерини? Не можна визначити однозначно. Можливо, в цьому є частково і провина батьків, які вчасно не пояснили дівчині наслідків подібних вчинків, є, звичайно, і провина самої Катерини, яка нікого не хотіла слухати і була сліпою у своєму коханні. Не можна не звинуватити у тому, що сталося і москаля Івана, який, звичайно ж, не збирався одружуватися на бідній сільській дівчині, а мав намір просто розважитись. Я можу сказати, що у трагедії дівчини винен і суспільний устрій. Адже сьогодні чимало жінок, які виховують своїх дітей одні, і це не вважається якимось злочином. Адже, як на мене, і Катерина, і її батьки, врешті-решт, змирилися б з тим, що так вже сталося. Зате були б живі і дитина, і мати, та й батьки Катерини не залишились би сиротами.

Тож, на мою думку, неможливо чітко визначити, хто ж винен у трагедії Катерини.

Варіант 3

Т. Г. Шевченко часто звертається у своїй творчості до змалювання тяжкої жіночої долі. Поет ріс у важкі часи кріпацтва, коли жінки працювали поряд з чоловіками, не мали жодних поблажок. Мати Тараса не витримала тяжкої кріпацької долі — поет рано залишився сиротою. Та пам’ять про найріднішу людину була з Тарасом все життя. Можливо, тому його твори про жінку-матір проникнуті такою глибокою любов’ю та пошаною.

Один з перших творів Т. Г.Шевченка на жіночу тему — поема «Катерина». Цей твір проникнутий таким щирим співчуттям до молодої матері, такою любов’ю до неї, що не повірити поету неможливо.

У поемі автор зображує тяжку долю молодої дівчини Катерини, яка покохала москаля Івана. Дівчина сподівалася на весілля, вірила у обіцянки коханого, але все виявилося просто словами. Іван поїхав і не повернувся, залишивши Катрю вагітною. І все б нічого, якби це відбувалося у наш час. Народила б дівчина дитину, оформилася як мати-одиначка і жила б собі потихеньку. Але у ті часи, про які пише Шевченко, народження дитини без батька вважалося чи не найбільшим гріхом. Сільська громада осудила Катерину, і, щоб не повадно було іншим, її вигнала з села. Навіть батьки не змогли захистити свою дитину. Катрі довелося блукати світом, шукаючи москаля. А коли знайшла, пройшовши через приниження та поневіряння, він, її коханий Іван, відмовився і від неї, і від дитини. Цього вже не змогла пережити Катерина. Вона втопилася, залишивши сина.

То хто ж винен у трагедії Катерини? Можна назвати декількох винуватців. По-перше, звичайно, Іван. Адже саме він «звів» дівчину, а потім залишив її. Саме він не хотів визнавати свого сина і, відповідно, являється першим винуватцем у гибелі Катерини.

Також не можна не вказати на вину батьків. Та їхня вина набагато глибша, мабуть, ще при вихованні Катрусі вони пропустили щось важливе, що б втримало її від такого згубного вчинку. Та й вигнати з дому доньку з малим онуком на руках, знаючи, що їй нікуди податися — це, на мою думку,майже злочин. Сьогодні, на щастя, змінилися часи, і змінилося ставлення до матерів-одиначок.

Хтось скаже, що вина за смерть Катерини лежить і на сільській громаді, адже саме через її осуд батькам довелося зректися рідної доньки. Та я не згодна з цією думкою. Громада, дійсно, велика сила. Але вигнавши з села Катерину, покритку, яка народила дитину, не будучи заміжньою, громада застерегла інших молодих дівчат від подібних помилок.

Не можна знімати вини і з самої Катерини. Адже вона, живучи у тогочасному суспільстві, чудово розуміла, що чекає на неї через такий необдуманий вчинок. Дівчина мала думати не лише про себе, але й про батьків, про власну дитину… Та цього не сталося. Катерина, як і багато сучасних дівчат, жила одним днем. І поплатилася за це не лише своїм життям, але і щастям власної дитини.

Тож не можна однозначно сказати, хто винен у життєвій трагедії Катерини. Т.Г.Шевченко у поемі ніби попереджає про можливі наслідки таких необдуманих чинків, який зробила Катерина. І тому цей твір актуальний сьогодні і буде актуальний, мабуть, ще довго.