Українська література - шкільні твори - 2023

Т. Г. Шевченко — поет-патріот

Всі публікації щодо:
Шевченко Тарас

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть…

Хто не знає цих слів? Вони такі ж вічні, як сам Т. Г. Шевченко! Коли читаєш або чуєш цю поезію, відразу виникають в уяві такі близькі та рідні картини! Як ніжно та трепетно змальовує поет свою Батьківщину у таких, здавалося б, простих словах!

Т. Г. Шевченко — справжній патріот своєї держави. Спостерігаючи за творчістю поета, ми бачимо, що він передусім бажав щастя для України та її народу. Він дуже болісно переживав занепад національної свідомості та слави Батьківщини. Дуже тяжко йому було від того, що

Людей у ярма запрягли

Пани лукаві… Гинуть! Гинуть!

Але найбільше Кобзаря засмучувало те, що український народ не намагається звільнитися від цього ярма. Саме тому  неодноразово звертається поет до теми Запорозької Січі. Він ставить у приклад сучасникам вільних і хоробрих козаків, які за свою волю ладні були загинути. Шевченко прагнув до об’єднання українського народу, щоб той дав відсіч Російській імперії та утворив нову вільну незалежну Україну.

Не може зрозуміти Тарас Григорович і того, що українська верхівка ігнорує рідну мову і культуру, прагне охопити чужу, не знаючи своєї. Послання Шевченка «І мертвим, і живим…» піднімає дуже важливу проблему не лише шевченківського часу, але і нашого — проблему морального обов’язку кожного громадянина перед Батьківщиною:

І чужому научайтесь,

І свого не цурайтесь…

Але не лише творчість Кобзаря доводить те, що він був щирим патріотом рідної держави. Це ми бачимо і за  способом життя Шевченка. Нам відомо, що поет був учасником Кирило-Мефодіївського братства, яке боролося за рівноправ’я між усіма суспільними верствами та скасування кріпацтва. Не можна забувати і про те, що навіть знаходячись далеко від України: чи то на навчанні у Петербурзі, чи то на засланні на Кавказі, Шевченко завжди любив і пам’ятав рідну Батьківщину, з сумом згадував та прагнув повернутися. Недарма він звертався до своїх сучасників та, мабуть, і до нас:

Свою Україну любіть,

Любіть її… Бо время люте,

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

Саме так і жив Великий Кобзар. Україна була для нього сенсом життя, він вважав, що втрачаючи Батьківщину людина втрачає себе. Тому патріотизм для нього не пусте слово. І сьогодні нам є чому повчитися у великого поета, у справжнього сина України. Адже ми — його нащадки, і маємо виконувати його заповіт, у якому Шевченко прагне нам нагадати, що ми — нація. Ми — українці. Вільний і могутній народ. То ж не забуваймо цього!