Українська література - шкільні твори - 2026

Повсталий народ — головний герой поеми Тараса Шевченка «Гайдамаки»

Варіант 1

У своїй поемі «Гайдамаки» Т. Шевченко описав повстання 1768 року, яке охопило майже усю Україну. У гайдамацькому русі приймали участь переважно селяни, які вже не могли терпіти знущання польської шляхти. Згодом до селян приєдналися і козаки. Головним у поемі, безумовно, є образ українського народу.

Народ великий Кобзар зобразив як велику силу, яка може знести усе на своєму шляху. Єдиною умовою для цього було об’єднання зусиль розрізнених груп та наявність ватажків, які могли спрямувати цю могутню силу у потрібному напрямі. На жаль, це повстання було дуже криваве, бо гайдамаки різали усіх шляхтичів, які потрапляли до них у полон, вони не жаліли ні жінок, ні дітей. Поет зобразив з одного боку справжнє пекло, а з іншого — страшний бенкет, страшне гуляння. Описи того, як «гуляли» гайдамаки, дуже вражають:

«Гайдамаки

Гуляють, карають;

Де проїдуть — земля горить,

Кров’ю підпливає».

Характерним представником лютої боротьби гайдамаків став Ярема. Спочатку поет зобразив його як покірного слугу , який слухняно корився наказам і спокійно вислуховував лайки господаря. Як тільки Ярема почув про повстання, він майже одразу приєднався до нього і навіть кинув свою кохану Оксану. Ярема став однім з найлютіших гайдамаків, адже у своєму серці він ніс ненависть до ляхів. Та не тільки Ярема, а й кожен з учасників гайдамацького руху був скривджений особисто, що й надавало їм бажання і сили помститися.

Яскравим представником українського народу у поемі «Гайдамаки» став кобзар Волох, який постійно супроводжував гайдамаків. Хоча він і не приймав безпосередньої участі у різанині, але підтримував завзяття козаків і селян своїми піснями. У поемі зображується, який великий вплив українська народна пісня мала на повстанців.

Пройшов час, і гайдамацький рух захопив усю країну. Навіть жінки з рогачами пішли воювати. Малий хлопчик, якого зустрів загін Залізняка, виявився гайдамаком. Хлопець зізнався у тому, що і він, і батько били ляхів свяченим ножем. «А мати недужа, а то й вона б». Жахливою стала ця різанина, але добре впеклася польська шляхта українським селянам, тому так жорстоко вони і карали її.

«В сльозах росли, та й виросли

Замучені руки,

Розв’язались — і кров за кров,

І муки за муки!»

У своїй передмові до поеми Т.Шевченко висловив своє ставлення до гайдамаччини. Він каже: «Слава богу, що минуло». Водночас він виправдовує народ, адже йому набридло знущання шляхти. Т. Шевченко хотів сказати: «Не дай Боже, щоб все це повторилося!»

Варіант 2

Поема Тараса Григоровича Шевченка «Гайдамаки» яскраво змальовує картину великого селянського повстання, яке відбулося у 1768 році і сколихнуло усю Україну. Це повстання отримало назву Коліївщина, а приводом до нього стало знущання польських конфедератів над населенням Правобережної частини країни. Воно розгорілося у Чигирині і швидко поширилося на всю Київщину і частину Поділля, а з рештою докотилося аж до Умані. Народну боротьбу за незалежність спочатку очолив запорожець Максим Залізняк, а потім до нього примкнув сотник із Умані Іван Гонта. Це повстання стало історичним підґрунтям поеми великого Кобзаря.

Т. Г. Шевченко працював над поемою «Гайдамаки» два роки і писав її у вільний від занять в Академії мистецтв час. За власними коштами поета твір було надруковано у 1842 році і зразу ж стала великою подією не тільки в українській літературі, а й у літературі усієї Європи. Головним джерелом поеми стали народні пісні і перекази, в яких були і реальні персонажі, і вигадані. Наприклад, відомо, що Залізняк і Гонта — це реальні історичні особи, а от Ярема Галайда став збірним образом усього українського народу, який виступив на боротьбу з можновладцями. Навіть сам Т. Г. Шевченко підтверджує, що він вполовину вигаданий. Вполовину — тому що вигадана лише сюжетна лінія кохання Оксани і Яреми, а не сам герой твору. Бо відомо, що головний герой поеми — це український повсталий народ, а Ярема є його типовим представником.

Хто ж він такий? Це звичайний наймит і попихач, над яким постійно знущається жорстокий та загребущий Лейба. Ярема змушений багато працювати та виконувати багато обов’язків. Він довгий час «нагинався» і «гнувся», покірно виконував усю роботу. Заступитися за нього було нікому, як нікому було заступитися і за український народ. Але він, як і народ, не нарікає на наругу, бо він добрий, а не мстивий. Разом з тим Ярема багатий сирота, бо він багатий душею і щасливий дівочим коханням.

І ось сталася біда — Оксану вкрали, а титаря вбили. Така особиста кривда перетворює героя на рішучу та сильну людину. Причому не лише особиста образа робить його безпощадним месником, а й вболівання за своїх понівечених співвітчизників. Тому він іде в гайдамаки, де йому дають прізвище Галайда, яке позначало «бурлака», «безхатченко». Тепер у нього є справжня сімя, є дім, є вчителі — Залізняк, Гонта та інші козаки. Тепер він дуже змінився, бо він так сильно ненавидить ворогів українського народу, що навіть якщо і помре, то з могили встане і буде мучити польську шляхту.

Спочатку наймит Ярема дивував своєю рабською покірністю панам, потім у нього з’явилося романтичне і ніжне кохання, а після цього він перетворився у по-справжньому грізну силу та виділився надзвичайною хоробрістю, а понад усе — великою люттю до панів та прагненням до свободи та незалежності. Саме таким є і наш народ, головний герой поеми «Гайдамаки», який попри усі негаразди на своєму багатовіковому шляху зміг здолати всі перешкоди та врешті-решт отримав бажану свободу, збудував свою державу і став повноправним членом сучасного європейського суспільства.