Українська література - шкільні твори - 2023

Мрії поета про щасливе майбутнє рідного краю (за поезією «Ісаія. Глава 35»)

Варіант 1

Встане славна мати Україна,

Щаслива і вільна,

Від Кубані аж до Сяну-річки

Одна нероздільна.

Т. Шевченко

Тараса Григоровича Шевченка ми звемо народним поетом не тому, що він свої твори писав у народному ключі, а тому, що всі думки його, вся його любов були присвячені народові, боротьбі за його визволення й щастя. Т. Шевченко був полум’яним патріотом своєї України. «Свою Україну любіть» — ось та заповідь, що була для нього основною в житті, ось закон його існування, ось те, чого він вимагає від нащадків.

Тарас Григорович не міг спокійно дивитися на тяжке існування простого селянського люду. Для себе він вибрав шлях постійної боротьби за ідеали свободи та рівності, проти царату. Т. Шевченко закликав боротися проти панів-шляхтичів, проти національних поневолювачів, оспівав славу тих, хто не корився силі гнобителів. За це він терпів багато страждань, але назавжди лишився вірним своїй рідній Україні.

Своїми віршами Т. Шевченко прагнув розбудити національну свідомість українців, розмірковував над тим, яка доля чекає його країну:

Та не однаково мені,

Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую, збудять…

Але, незважаючи натяжку долю, на все те страшне, що довелося поетові побачити і пережити, Тарас Григорович ніколи не переставав сподіватися на краще.

Як ніхто інший, чекав Т Шевченко суду над гнобителями, що «людей у ярма запрягли», благав їх опам’ятатися, полюбити «щирим серцем велику руїну», бо

Розкуються незабаром

Заковані люди.

І потече сторіками

Кров у синє море.

Повинна була прийти в Україну «воля святая», якої так жадав Великий Кобзар. Він був упевнений, що колись Україна отримає незалежність, і тоді

Оживуть степи, озера

І не верствовії,

А вольнії, широкії

Скрізь шляхи святії

Простеляться…

Саме такою уявлялася Україна поетові в майбутньому. І навіть у важкі хвилини він вірив, що

…на оновленій землі

Врага не буде супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на Землі.

Як ми бачимо, мрії Тараса Григоровича здійснилися (хоч і через півтораста років) — Україна отримала незалежність.

І витоки цієї незалежності, цього бажання визволитися з-під будь-якого ярма ми знаходимо у творчості Кобзаря. На прикладах історичного минулого, найяскравіших подій визвольної боротьби Т. Шевченко виховував у своїх сучасників та наступні покоління почуття патріотизму, прагнення самовіддано служити народові. Мотив визволення Вітчизни весь час знаходиться у центрі творчості поета. Пекучими роздумами над долею України, тяжкою скорботою з приводу страждань народу, жагучим прагненням допомогти йому пройнята вся літературно-громадська діяльність поета.

Шевченко підніс любов до рідної мови, турботу про її розвиток на висоту патріотичного подвигу.

…Возвеличу

Малих отих рабів німих!

Я на сторожі коло їх

Поставлю слово, —

Писав поет. Він невтомно боровся за високу культуру художнього слова, став першим творцем української літературної мови. Слово Шевченка «огненно заговорило», «пламенем взялось», «людям серце розтопило»… З презирством говорив поет про «перевертнів», про тих, хто цурається рідного слова. Важливим стимулом діяльності Шевченка була мрія: «Щоб наше слово не вмирало».

Україна у творчості Шевченка — це передусім волелюбний народ, героїчна визвольна боротьба, душевна краса поборників волі. Поет перший в українській літературі на весь голос сказав про велич, красу народної любові до Вітчизни як символу волелюбності. Цей образ для нього святий.

Варіант 2

Т. Шевченко часто у своїй поезії переосмислював біблійні образи і мотиви. Але саме останній період творчості в цьому відношенні найпоказовіший. І Біблію тепер поет використовує не опосередковано, а прямо, переосмислюючи цілі новозавітні образи і легенди («Неофіти», «Марія») та звернувшись до жанру «Подражанія».

Ісаія, старозавітний пророк, засвідчував те, що колись єврейський народ воскресне, бо є богообраним. Шевченко переосмислює біблійні образи, переносячи їх на український ґрунт, і відтак в його «Подражанії» пророкується майбутнє відродження українських земель.

Місія такого воскресіння покладена на Бога. І справді, скільки ще на землі триватиме панування злодіїв? Своєрідний страшний суд, на якому будуть покарані усі грішні, пов’язується із розквітом природи: заквітчаються і позеленіють безплідні, неполиті землі. Ізраїль знаходився у пустелі, і те, що земля покриється квітом, справді могло б сприйматися, як диво. Шевченко ж вживає цей образ у метафоричному значенні. Пустеля — це стан духовного життя української землі. Це стан зневіри, страждання, безпліддя. Пустеля оживе під впливом цілющої води, якою є слово. Таким чином, образ пустелі у Шевченка переосмислюється, набуває глибшого значення.

Коли духовна атмосфера в українському суспільстві покращає, на землі запанує правда. Це буде час воздаяння грішникам по заслугах і визволення колишніх рабів. «Незрячі прозрять», тобто побачать усю оточуючу їх підлість і брехню, яких раніше, зайняті тяжкою працею, не помічали. «Німим отверзуться вуста», тобто з’являться ті, з чиїх уст лунатимуть слова правди.

Наслідком такого суспільного зворушення стане формування нового світу — вільного, широкого, радісного, перед яким відкриється багато шляхів у майбутнє. І не буде в цьому світі ні владик, ні рабів. Тема рівності і братерства, яка не раз раніше з’являлася у творчості Шевченка, у цій поезії знаходить підтвердження у біблійних пророцтвах і заповітах.

Існуюча дійсність сприймається Шевченком як царство зла, його весь час непокоїть доля свого народу. Але поет вірив у те, що колись Україна воскресне, що імперія зла і неправди розвалиться. Ця віра давала поетові сили, творчу наснагу. І він, ніби біблійний Ісаія, пророкує своїй країні краще майбутнє.

Варіант 3

Тарас Шевченко добре знався на святому письмі. В його творах нерідко простежуються мотиви книг Біблії, зустрічаються біблійні образи, сюжети. Але найбільше, мабуть, увагу поета привертали ті біблійні книги, в яких містяться пророцтва про перемогу правди над неправдою, добра над злом, про час, коли на землі запанують рівність і братерство, щастя і любов.

Важливим фрагментом творчості Тараса Шевченка є переспіви пророцтв книг Старого Заповіту. У цих творах відображено віру поета у світле майбутнє, мрії про скасування самодержавно-кріпосницького ладу, про визволення людства від будь-якого рабства, про оновлення суспільства. Однією з таких світлих, сонячних поезій Тараса Шевченка про неминучу перемогу народу, про розквіт людини і природи «на оновленій землі» є вірш «Ісаія. Глава 35». Наслідування «одкровенія» біблійного пророка Ісаії у вірші Кобзаря суто формальне, це художній прийом, завдяки якому поет зміг висловити свої ідеї і мрії. Вірш пройнятий глибоким оптимізмом і вірою в щасливе майбуття. Встановлення нового ладу й нового суспільства автор зображує як радісне визволення «убогих» і як відплату «злодіям за злая», за їхні кривди. У поезію введено алегоричні образи: «раби», «убогі», «німі», «незрячі» — алегорії поневолення, пригноблених мас, «злодії» та «владики» — алегорії представників панівної верхівки феодального суспільства, гнобителів трудового народу, а «веселі села» символізують нове життя, вільне, щасливе, на оновленій землі, де будуть текти «веселі ріки», озера «поростуть» гаями, що наповняться піснями птахів.

Картина оновлення людини й природи, що змальована у творі, захоплює силою і глибиною поетового гуманізму. «Оживатимуть» не тільки люди, а і природа. Пустиня неполита «прокинеться», «оживуть степи, озера». На лоні природи, на святих шляхах житимуть «раді та веселі» люди, не буде тут місця кайданам і забудуться «невольничі утомлені руки».

Мріє поет про новий світ, про нове життя, пророкує, що «розкуються незабаром заковані люди» і «настане суд», закликає молитися:

Моліться богові одному,

Моліться правді на землі.

Варіант 4

В останній період своєї творчості Шевченко часто звертається до Біблії, яка в усі часи була невичерпним джерелом образності для всіх письменників. Особливо цікавить поета Старий Заповіт з його Книгою Пророків. Образ пророка, людини наділеної від Бога здатністю віщувати про долі людей, народів та країн стає надзвичайно актуальним для українського поета, він приходить на зміну образу співця-кобзаря. Можливо, це сталося тому, що Шевченко бачив, як нашому суспільству не вистачає віри, слова правди, яке збудить людей. Та й сам поет став таким пророком, що намагався достукатися до сердець людських, до душі кожного українця, збудити народ. Ось і з’являються в останні роки кілька «подражаній» на твори старозавітних ізраїльських пророків, які жили та віщували не в кращі роки існування своєї країни: «Осія. Глава XIV». Подражаніє. Ієзекіїлю. Глава 19», «Ісаія. Глава 35». Всі вони різні затональністю: гнівні, викривальницькі, сповнені відчаю, але й надії на покращення. Але їх об’єднує одне — спрямованість у майбутнє, прагнення змінити його на краще.

Особливу увагу привертає вірш «Ісаія. Глава 35». Це один з найбільш світлих творів, сповнених не просто надією, а впевненістю у щасливе майбутнє України. Шевченко бере за основу главу з пророцтв Ісаії, де пророк змальовує образ щасливого гармонійного життя на лоні природи:

І процвітеш, позеленієш,

МовІорданові святії

Луги зелені, береги!

Але поет додає й українські реалії:

І пустинюопанують

Веселії села.

Автор максимально наближає давнє пророцтво до свого часу, до тих обставин, в яких знаходилась Україна. В творах Кобзаря неодноразово звучала тема зміни життя на краще, віри у щасливе майбутнє, але поет був впевнений, що самі по собі ці зміни не відбудуться, що необхідний якийсь поштовх:

Не лякайтесь дива, —

Се бог судить, визволяє

Долготерпеливих

Вас, убогих. І воздає

Злодіям за злая!

Поет вірить у вищу справедливість, вірить, що зло не може вічно панувати. Символічне значення мають рядки «незрячі прозрять», «німим отверзуться уста», «спочинуть невольничі утомлені руки, і коліна одпочинуть, кайданами путі!». Бо саме такими бачив Шевченко своїх сучасників. Сподівається автор і на звільнення від кріпацтва, ця надія втілена в образі-символі святих шляхів, якими всі обездолені «позіходяться до купи» і які будуть зариті для владик.

Здавалося б, цей образ майбутнього на перший погляд занадто ідеалістичний і нереальний, але, якщо уважно прочитати, то можна знайти тут глибоке символічне значення. І, слід зазначити, багато з пророцтв великого Кобзаря вже здійснилося. Отже, можна впевнено сказати, що й українська земля мала свого Пророка.