Українська література - шкільні твори - 2026

Обряди та звичаї у п’єсі Тараса Шевченка «Назар Стодоля»

Варіант 1

Видатний український поет Т. Г Шевченко у своїх неперевершених творах історично і достовірно відтворив побут і життя різних верств тогочасного українського суспільства, в тому числі і життя козацької верхівки. Цієї темі він торкається у п’єсі «Назар Стодоля», в якій висміює заможних козаків, викриває брехливість, лицемірство і фальш можновладних козаків, засуджує існуючу на той час соціальну несправедливість. Усі вади козацьких ватажків автор уособив в негативному образі старшини Хоми Кичатого. Цей образ Т. Шевченко подав у реалістичному викривальному світлі.

Основна мета життя Хоми полягала у збагаченні. Щоб досягти цієї мети, старшина не цурався жодної можливості, заради багатства він був готовий майже на все. Звичайним явищем Хома вважав і брехню, особливо коли вона була вигідна особисто йому. Тому часто він казав одне, а робив зовсім інше: «Женись не на чорних бровах, не на карих очах, а на хуторах і млинах, так і будеш чоловіком, а не дурнем».

Саме кохання Хома вважає чимось несерйозним і незначним, а дочку Галю сприймає лише як ще один засіб помножити своє багатство. Заради того, щоб досягти пірнача полковника, він порушує слово, яке давав дружині перед її смертю і навіть вдається до погроз у адресу дочки, аби тільки вдати її заміж за старого полковника.

У своїй п’єсі Т. Шевченко висміяв прагнення старшини Кичатого до грошей і багатства, його нерозбірливість у засобах, у його жорстокість до власної доньки. Змальовуючи образ Хоми, поет зробив усе, щоб поєднати в головному героєві усі негативні риси тогочасної козацької верхівки, і це йому досить гарно вдалося.

Не менш брехливою і підступною зображена у п’єсі і ключниця Стеха. Вона так само, як і Хома, в усьому прагне мати вигоду. Вона каже Галі, що чекають старостів від Назара лише заради того, щоб на вечорниці піти в її байбараці. Беручись допомогти Назару та Гнату, які планували втечу Галі, вона робить це виключно за гроші. Та й у останній сцені Стеха поводиться лицемірно. Вона приводить Хому та його челядь до корчми, де сховалися Назар та Галя, і підступно їх видає батькові. В той же час вона кидається до Галі і примовляє: «Ох, моя пташечко, моя лебедочко! Чи я ж знала, що так станеться?».

У п’єсі «Назар Стодоля» Т. Шевченко широко використовував народну мову, ввів у сюжет багато народних звичаїв, зобразив деякі національні обряди. Наприклад, дуже докладно автор описує обряд сватання. Прагнучи підкреслити національний колорит сватання, автор у всіх подробицях приводить традиційну для тих часів розмову старостів нареченого з батьками нареченої. У цій розмові використовуються образні вирази і символи, бо мова йдеться про куницю — красну дівицю, про мисливця-князя, про мисливців — ловців-молодців. Ця розмова персонажів п’єси свідчить про поетичність та дотепність народного гумору. Ми бачимо і те, що за звичаями тих часів усе вирішували батьки. Хоча після розмови зі старостами Хома і звернувся за згодою до дочки, але остаточне рішення залишилося за ним.

Завдяки зображенню народних звичаїв і обрядів, докладного життя пересічних українців і багатих козацьких родин, завдяки гумору та сатирі, Т. Г. Шевченку вдалося висміяти негативні людські якості, більш притаманні козацькій верхівці. Своєю п’єсою автор засудив нікчемність, користолюбство, хитрість і підлабузництво безчесних панів, егоїстичних власників та старшин, які дбали лише про особистий спокій і збагачення.

Варіант 2

Кожен народ має певні обряди і звичаї. Це абсолютно нормально і природно, якщо врахувати, що спільне життя людей одного народу в унікальних умовах в деяких випадках породжує неповторні правила їхнього спільного існування. У п’єсі Тараса Шевченка під назвою «Назар Стодоля» у читачів є прекрасна можливість ознайомитися з традиційними обрядами і звичаями українців такого часу, а також дізнатися певні особливі правила життя членів війська козаків.

Оскільки центральною темою п’єси є любов і відносини між людьми, шлюб між ними, то досить докладно автор описав обряд сватання. Тарас Шевченко усіма своїми силами намагався підкреслити колорит обряду сватання на території тодішньої України. Автор п’єси наводить приклади розмови в традиційному стилі між старостою і батьком нареченої. У розмові цій мова ведеться про мисливця-князя, ловця-молодця і червону дівицю-куницю. Розмова ця має велику кількість прикладів поетичності гумору тодішнього народу, а також його дотепності. Досить цікаво поспостерігати за тим, як батько після розмови зі старостою все ж звертається до своєї дочки, щоб дізнатися її думку, але остаточне рішення щодо того, за кого їй виходити заміж, приймає виключно самостійно.

Звичаї поведінки та відносин між козаками показані Тарасом Шевченком вже під кінець п’єси. Там описано те, як Гнат намірився вбити Хому, але той в останній момент нагадав Гнату, що вбивство одного козака іншим просто неприпустимо. Якби Гнат зважився на такий вчинок, він був би похований живцем разом з Хомою. Але, на щастя, все обійшлося добре. Всі герої п’єси залишилися живі, а Хома благословив свою дочку та її коханого на шлюб.

Ця п’єса також містить деяку кількість комічних моментів, які можуть справити приємне враження. Як мені здається, найбільш комічною була поведінка Хоми Кичатого. Його міркування про життя, про те, що необхідно в першу чергу звертати увагу на матеріальне становище подружжя, досить комічні. Також комічними можна назвати деякі аспекти його спілкування зі Стехою.

П’єсі «Назар Стодоля» — один з найбільш цікавих драматичних творів Тараса Шевченка. Водночас автор показав все розмаїття обрядів і звичаїв тодішніх українців, особливо зупинившись на обряді сватання. Крім того, в цій п’єсі міститься велика кількість комічних ситуацій, так що вона напевно багатьом через це сподобається.