Українська література - шкільні твори - 2026

Образи Гонти та Залізняка (за поемою «Гайдамаки»)

Максим Залізняк — історична особа.

Походження Максима. (Походив із бідної родини. Не було в нього ні оселі, ні саду, ні ставу, як співається в народній пісні).

Велика довіра до нього повстанців. (Залізняк продовжує справу Богдана Хмельницького. Ставши на чолі гайдамаків, Максим Залізняк думає про долю народу. Він завжди у перших рядах повстанців, на нього можна покластися у скрутну хвилину, він ніколи не підведе).

Глибока ненависть до ворогів. (Залізняк глибоко ненавидить шляхту, розправляючись із ворогами, поводиться жорстоко. Нікому нема пощади, не можуть його вблагати ні каліка, ні старий, ні мала дитина).

Досвідченість і вимогливість ватажка. (Відзначається розумом, витримкою, спокоєм у найскладніших ситуаціях. Він розуміє настрої повстанців, відчуває їхні потреби, турбується про них).

Героїзм і трагічність образу Гонти.

Відданість присязі, вірність клятві (це визначальна риса Івана Гонти).

Убивство дітей. (Гонта — люблячий батько, але вірність присязі перемагає. Він убиває дітей, хоча знає, що вони безвинні. Він тяжко переживає смерть синів, сам ховає їх у полі. Заплакавши, говорить, що сини його загинули за Україну і він за неї загине. Убивством дітей Гонта обриває останнє, що з’єднувало його з ворожою шляхтою. Тепер нічого не відокремлює його від народних месників).

Почуття обов’язку перед повстанцями.

Залізняк і Гонта — непоборні месники за кривду й несправедливість.

Ставлення Шевченка до гайдамаків. (Поет захоплюється героїзмом повстанців. Вони для нього є справжніми героями, орлами, які на ґвалт України зле- тілися, щоб рятувати її:

Літа орел, літа сизий Попід небесами.

Гуля Максим, гуля батько Степами-лісами.

Ой літає орел сизий,

А за ним орлята;

Гуля Максим, гуля батько,

А з ним хлоп’ята).

Історизм і народність образів повстанців.

Народні пісні та перекази про ватажків народного повстання. (Створюючи образи керівників повстання, Шевченко керується в основному народними переказами та піснями. У них говориться про те, що Максим Залізняк мріяв продовжити справу Богдана Хмельницького. Ставши на чолі повстання, він думав не про себе, а про долю народу.

Про Гонту Шевченко чув багато народних переказів і легенд, у яких опоетизовується мужність і завзяття цього ватажка).

Максим Залізняк — народний ватажок. (Максим Залізняк — улюбленець народних мас, єдиний шанований і незаперечний авторитет для коліїв. «У нас один старший — батько Максим», — каже запорожець. Кобзар Волоха, виконуючи прохання повстанців, співає славу Залізнякові. У пісні він відтворює волю Максима, його організаторські здібності:

…Загадає

Чи бити, чи пити.

Чи танцювать, то й ушкварять.

Аж земля трясеться.

Заспіває — заспівають.

Аж лихо сміється.

У взаєминах з рядовими гайдамаками ми бачимо «щиру душу» ватажка. Повстанці для нього — не безлика маса, а велика родина: сини, діти, яких він любить, а вони його слухають не зо страху чи з примусу, а з великої любові і пошани).

Образ Івана Гонти. (Іван Гонта, як і Максим Залізняк, — історична особа. Він перейшов на бік повстанців, бо, перебуваючи на службі у польського магната, бачив, як конфедерати знущаються з людей, зневажають український народ.

У народних переказах немає свідчень про вбивство Гонтою своїх синів- католиків. Шевченко вводить у поему цей епізод, щоб підкреслити відданість ватажка справі. У цьому Гонта схожий на гоголівського Тараса Бульбу, б о не може відступити, інакше не зможе потім вимагати виконання присяги від інших учасників повстання).

Звертання Шевченка до нащадків. (Повстання гайдамаків було жорстоко придушене об’єднаними силами поляків і військ російського царя. Максима Залізняка затаврували і відправили на вічну каторгу до Сибіру, де губляться його сліди. Гонту як підданого Польщі було віддано до суду. Його люто катували, а потім стратили.

Тарас Шевченко поемою «Гайдамаки» будить приспану свідомість нащадків славних повстанців, нагадує їм про героїчне минуле. Поет незадоволений пасивністю народних мас, покорою панам:

А онуки? їм байдуже.

Панам жито сіють.

З болем у серці Шевченко говорить про те, що нащадки гайдамаків не знають, де могила Гонти, де поховали «мученика праведного», де спочиває Залізняк, «душа щира». Тепер на Україні «кат панує, а їх не згадають».

Але боротьба гайдамаків не була марною. Залишилися пісні, перекази, легенди, які розповідають нам про славне минуле України, про запеклу, героїчну боротьбу за її свободу).

Вступ. (У вступі Шевченко висловлює свої філософські роздуми про долю країни, виступає проти Миколи І та його загарбницької політики:

Поема «Сон» - свідчення великої громадянської сміливості Т. Шевченка

Враження Шевченка від поїздки по Україні 1843 року. (1843 року Шевченко відвідав рідні місця на Україні, побував у Кирилівці, зустрівся з братами і сестрами, уклонився могилам батьків.

До Петербурга поет повернувся вражений тим, що побачив. Поема «Сон» — це крик душі Тараса, прагнення показати самодержавно-кріпосницький лад, викрити його жорстокість, допомогти народові не тільки усвідомити своє безправне становище, а й підштовхнути його до протесту, до боротьби). Показ царату як ворога трудового народу.

…Неситим оком За край світа зазирає.

Чи нема країни.

Щоб загарбать…

У 1830 — 1831 роки російський цар придушив польське повстання, продовжував війну проти кавказьких народів. Сатира Шевченка спрямована і проти всієї феодально-кріпосницької системи Росії, яка перетворила людей на рабів).

Картина України з її безталанною долею. (Перший сон, коли ліричний герой совою, символом горя і нещастя, летить над Україною, розпочинається ліричним відступом. А далі йде мальовничий пейзаж («Летим. Дивлюся, аж світає…»), у якому соловейко зустрічає сонце, вітер віє, степи й лани мріють, верби зеленіють, тополі розмовляють з полем. Але у цьому «раї» живе поневолений, згорьований народ. З болем у серці поет розповідає, як розпинають вдову за подушне, як забирають у матері єдиного сина у військо, як помирає під тином голодна дитина, як покритка, від якої відцуралися батько й мати, «попідтинню з байстрям шкандибає». Давши реалістичну картину життя на Україні, поет ставить питання:

Чи довго ще на сім світі Катам панувати?

Картина Сибіру, де заживо похована воля. (Друга картина починається сибірським пейзажем, де в борах і болотах «людей не чуть, не знать і сліду людської страшної ноги». Здається, що в цьому суворому краю ліричний герой може знайти спокій, але раптом «загули кайдани під землею» і «мов із тісної домовини» встають люди. Тут разом із штемпованими злодіями і розбійниками у копальнях добуває золото «цар всесвітній! цар волі, цар штемпом увінчаний» — борець за свободу. Цей узагальнений образ схожий на декабристів, які не схилили голови перед катом).

Змалювання Петербурга як центру самодержавства. (Петербург для Шевченка — це передусім столиця імперії, звідки йде гніт і на Україну, і в Сибір, і на Кавказ. Поет дивиться на столицю очима українського селянина, дивується картині «мордобитія» царем пузатих, у «серебрі та злаїі» придворних, глузує з підпанків, висміює царя Миколу І, показуючи його жорстоким сатрапом).

Сила критичного викривального реалізму Шевченка. (Поема «Сон» спрямована проти потворної кріпосницької дійсності тодішньої Російської імперії. Шевченко показав у ній свою громадянську сміливість, розкрив перед здивованими панами-лібералами, які ідеалізували взаємини між поміщиками і кріпаками, картини народного лиха. Поет відверто висміяв царя, царицю, придворних, показав усю їхню непривабливість. Коли до рук Миколи І потрапив рукопис поеми «Сон», то вирок царя був жорстокий: заслати поета у солдати із забороною писати і малювати).