Українська література - шкільні твори - 2023

Поетична краса Шевченкового слова в поемі «Гамалія»

Плач-спів невільників. (Початок твору — це плач-спів невільників, у якому звучить туга за рідною землею, надія на те, що вони ще почують про козацьку славу, віра в побратимів, які не залишать їх у неволі).

Мовно-стилістичне, словесне й ритмічне багатство твору.

Персоніфікація сил природи. (Голос мучеників-невільників почули сили природи. Босфор, Лиман, Дніпро переносять клич-плач на рідну землю).

Яскрава картина, що передує кривавій битві. (Тарас Шевченко вдається до словосполучень, які характерні для народної творчості, щоб створити романтичний настрій: Босфор «клекотить, неначе скажений, то стогне, то виє», «реве синє море». Сили природи ведуть між собою діалог, який не можна не почути. Але: «Туркеня дрімала, дрімав у гаремі ледачий султан»).

Гіперболізація у зображенні битви-бенкету. (Поет широко використовує народнопісенний прийом у зображенні битви козаків із турками. Гіперболізація оживлених сил природи допомагає створити грізну картину розправи над ворогом. Особливого напруження, динаміки додають дієслова: «реве гарматами Скутара», «ревуть, лютують вороги», «покотились яничари», «Візантія пробуркалась»).

Зміна настрою в поемі. (Козаки звільнили невільників і з перемогою повертаються додому. На зміну напруженню прийшов дивний спокій; звичайне, буденне вривається в романтично-піднесений стрій поеми:

Пливуть собі, ніби з дому.

Так буцім гуляють.

Та — звичайне, запорожці, —

Пливучи співають…)

Народнопісенні мотиви у поемі «Гамалія». (Твір починається піснею-плачем, яка своїм звучанням дуже близька до жанру невільницьких плачів. Далі розповідь автора знову переривається піснею, але вже козацькою. Мова йде про готовність козаків до бою з яничарами за волю і славу. І знову співають невільники, але в цій пісні вони не плачуть, а звертаються до Бога з проханням не допустити, щоб прийшли запорожці на суд праведний із кайданами на руках. Остання пісня у творі — це уславлення отамана Гамалії, який «не дав товариству згинуть на чужині».

Відповідно до того, що хоче передати автор, змінюється і ритм твору. Мінорний тон народних плачів змінюється карбованим словом. Для твору характерні різні комбінації ритму: тут і амфібрахій, і хорей, і ямб, і коломийковий розмір).