Українська література - шкільні твори - 2026

Фольклорні мотиви поезії Т. Шевченка «Ой три шляхи широкії»

І. Жанрова й стилістична різноманітність творчості Т. Шевченка. (Творчість Шевченка надзвичайно різноманітна. Поет починав працювати у межах літературного романтизму, створивши прекрасні романтичні балади («Причинна», «Тополя» та інші). Пізніше Шевченко працює у напрямі реалізму. Проте серед його творів зустрічаються і гостра сатира, й інтимна лірика, і поеми, філософські поезії й вірші, побудовані на фольклорній основі. Різноманітність творчості Шевченка зумовлюється багатогранністю його поетичного таланту, різноманітністю тематики, яка хвилювала митця, і різними цілями, що їх ставив собі поет, пишучи свої твори).

ІІ. Фольклорні мотиви поезії «Ой три шляхи широкії». (Вірш «Ой три шляхи широкії» має виразні фольклорні мотиви, поезія дуже схожа на народну пісню за багатьма ознаками, хоча й зберігає виразний авторський стиль Т. Шевченка).

1. Поетика.

2. Композиція. (Композиційно у поезії вжито дуже поширений у народних творах прийом, за якого композиція будується на трьох елементах. Так, у творі фігурують троє братів, які розійшлись з України на чужу землю трьома різними шляхами. Стара мати чекає на своїх дітей, кожного із братів чекає дружина, сестра, дівчина. Фольюіорний паралелізм — один з найбільш уживаних прийомів, якщо йдеться про народні тексти. Шевченко свідомо вводить цей прийом у свій вірш, аби створити стилізацію під народну пісню).

3. Образи. (У поезії використано образи, що традиційно використовуються у фольклорі. Зокрема, дерева — тополя, калина тощо — поширені фольклорні образи-символи. Символічно, що коли брати не вертаються, дерева всихають. Так само традиційно фольклорним є образ «трьох шляхів» і шляхів, що заростають терном — цей народний образ-символ вживається в багатьох народних піснях).

4. Зміст і мета фольклорної стилізації. (Наближена до фольклорної форма цієї поезії виконує одразу кілька смислових завдань. По-перше, вона ніби вказує на «типовість» ситуації, у якій троє братів залишають рідну землю. Фольклорна форма надає текстові відтінку «давності», відтак поет підкреслює, що «так було і так є». Оскільки відірваність від рідної землі є неприродною, вимушеною, гіркою для будь-якої людини, то у поєднанні із фольклорною «типовістю» створюється своєрідний контраст, який саме і підкреслює абсурдність таких подій. По-друге, важливо, що цей текст Шевченко написав під час заслання. У такій формі, імовірно, поет висловлює і власну тугу за Батьківщиною, бажання бути ближче до своєї землі).

ІІІ. Значення фольклорних мотивів у творчості Шевченка та українській літературі.