Українська література - шкільні твори - 2026

Суспільно-політичні передумови написання Т. Шевченком вірша «Заповіт»

I. Літературне народження вірша «Заповіт». (У листопаді 1845 р. Шевченко збирався у подорож за завданням Археографічної комісії. Але невдовзі захворів. Хворим лежав у Переяславі у свого знайомого лікаря А. О. Козачковського. Тут 25 грудня Т. Шевченко написав знаменитий «Заповіт»).

II. Головна думка поезії. (Вірш починається звертанням поета до народу. У ньому висловлюється палка любов до трудящих, до рідної землі, віра в те, що пригноблені повстануть, порвуть кайдани і побудують нове, справедливе суспільство).

III. Використання образів-символів. (У вірші річка Дніпро символізує могутність народу, готуючи читача до повстання, Шевченко змальовує картини природи, після яких звучить відкритий заклик до повстання. Т. Шевченко ніби забув про особистий мотив, яким розпочав вірш, смерть для нього не страшна. Поет мріє про те, щоб Дніпро поніс у «синє море кров ворожу», у кінці «Заповіта» логічно йде звертання до грядущих поколінь. Шевченко переноситься в майбутнє, в нове суспільство, в якому не буде гнобителів. Нову сім’ю народів поет називає великою, а потім підсилює, уточнює, вона буде вільною, новою).

IV. Поєднання особистого і суспільного. («Заповіт» Т. Шевченка має спільні мотиви з такими творами, як ода римського поета Горація «До Мельпомени» і вірш О. Пушкіна «Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний…»)

V. Увіковічення пам’яті вірша «Заповіт». (Ще в 1868 році на текст «Заповіту» написав музику М. Лисенко і галицький композитор М. Вербицький. Але народною стала мелодія, створена 1870 р. полтавським композитором-аматором Г. Гладким. Мотив «Заповіту» знайшов своє відображення і в скульптурній групі пам’ятника Шевченкові в Харкові).