Українська література - шкільні твори - 2026

Автобіографічна основа віршів Т. Шевченка «Якби ви знали, паничі…», «І золотої й дорогої…»

Варіант 1

Багато поезій, які складають творчість Тараса Шевченка, є автобіографічними. У них відображається гірка доля поета та його родини в часи кріпацтва. Не є виключенням і поезії «Якби ви знали, паничі…» та «І золотої й дорогої…»

У поезії «Якби ви знали, паничі…» автор розповідає про надзвичайно тяжке, злиденне становище своєї родини. Розвінчуючи образ раю, яким вважалася українська оселя, автор називає її пеклом:

У тій хатині, у раю,

Я бачив пекло… Там неволя,

Робота тяжкая…

Із глибоким болем розповідає поет про смерть батьків, які померли через тяжку працю на панщині. Розповідає поет і про долю своїх братів та сестер. Братів поголили в москалі, а сестри змушені були піти в найми.

Ви в наймах виросли чужії,

У наймах коси побіліють,

У наймах, сестри, й умрете!

Поезія «І золотої й дорогої…» розповідає про дитинство поета. Маленький хлопчик сидить під тином зовсім один, у старій ряднині:

Мені здається, що ніколи

Воно не бачитиме волі,

Святої воленьки.

Автору боляче за своє безрадісне дитинство та сплюндровану долю.

Вірші Тараса Шевченка вражають реалістичністю й силою слова.

Варіант 2

Про життя Тараса Григоровича Шевченка, відомого українського поета, ми можемо дізнатися з його власних віршів, бо вони мають автобіографічну основу.

Поет народився 9 березня 1814 року на Черкащині і походив з кріпацької родини. Крім нього, в родині було ще багато дітей. Перші спогади Тараса пов’язані з власного хатою:

Я в хаті мучився колись,

Мої там сльози пролились…

У тій хатині, у раю

Я бачив пекло…

Життя поета було дуже тяжким. В ранньому віці він втратив матір, а невдовзі, не витримавши злиднів, страждань і «лихої долі», пішов з життя і батько, залишивши дітей напризволяще. Вони були змушені самі зароблятина шматок хліба, тобто йти у найми:

Брати на панщину ходили,

Поки лоби їм поголили!

А сестри! Сестри! Горе вам…

Ви в наймах виросли чужії…

У наймах, сестри, й умрете!

Сам Шевченко подався до школи — «носити воду школярам». Йому здавалося, що ніколи він «не бачитиме волі», що його найкращі роки пролетять «даремно, марно».

Дитячі роки Тараса були сповнені печалі, самотності, його оточували «кров, та сльози, та хула». Поет на власному досвіді пізнав тяжке кріпацьке життя, він мав змогу пересвідчитись, які поневіряння зазнають прості люди.

Але не дивлячись на все це, Шевченко добився здійснення своїх мрій. Він став вільною людиною, отримав звання академіка, досягнув вершин світової слави. Його палке слово перетворилося на провідну зірку для нащадків!