Українська література - шкільні твори - 2026

Мрія і дійсність у вірші «Сон» Т. Г. Шевченка

У вірші «Сон» Тарас Шевченко змальовує тяжке життя селян-кріпаків, їх мрії про майбутнє.

Головна героїня з ранку до вечоразмушена важко працювати на панщині, щоб якось прогодуватись. Це виснажлива робота, ще до обіду жінка втомлюється так, що ледь-ледь може розігнути спину і вже не ходить, а шкандибає. Але й під час перерви вона не може відпочити, бо на неї чекає маленький син, якого треба нагодувати, попестити.

Від щирого серця мати бажає своєму Івану кращої долі, ніж у неї. Тому, коли вона засинає, їй сниться дивний сон. І бачить жінка, що всі її мрії збулися. Її син виріс і став вродливим, хазяйновитим парубком. Він вже й забув, що таке злидні, бо має своє господарство і став багатим:

І сниться їй той син Іван

І уродливий, і багатий…

Але найголовніше те, що Іван отримав вільну і тепер не залежить від пана, сам собі господар. Він одружився з гарною дівчиною, також вільною, і Бог дав їм діточок:

…жонатий

На вольній, бачиться, бо й сам

Уже непанський, а на волі…

Мати усміхається уві сні. Але, прокинувшись, вона зрозуміла, що все, що намріяла — щастя, воля, багатство, сім’я, — лише сон. А навкруги — сувора дійсність: одвічні злидні, кріпацька доля, важка праця, та не на себе, а на пана, гіркі сльози.

Як би було гарно, коли б усі мрії та сподівання завжди втілювалися в життя. А все погане лишалося всього-на-всього сном.