Українська література - шкільні твори - 2026

Образ Яреми галайди в поемі Т. Г. Шевченка «Гайдамаки»

I. Захоплення Т. Шевченка героїчними подвигами повстанців.

II. Образ Яреми Галайди, яскравого представника повсталих.

1. Соціальне становище героя. (Наймит, сирота, у якого нема рідні. Ярема - безбатченко, він не має навіть прізвища. Щоб записати в реєстр, Залізняк пропонує назвати його то Голим, то Бідою, а потім зупиняється на прізвищі Галайда, що означає бездомний, бродяга. Усі три прізвища характеризують соціальний стан Яреми).

2. Рабська покірність Яреми-наймита. (Покірно виконує накази корчмаря, не звертає уваги на образи та лайку).

3. Щирість та глибина кохання.

4. Незвичайна хоробрість Яреми-месника. (Кривда, якої зазнав Ярема, потроїла його сили й ненависть до ворогів. Та штовхають його до дії не особисті, а національні інтереси. Ярема мститься за весь український народ. Він мріє завдати панам такої муки, щоб аж пекло затряслося).

5. Відданість Яреми боротьбі проти ненависного ворога.

III. Ярема - узагальнений образ рядового гайдамаки. (Галайда - не історичний, а узагальнений образ учасника Коліївщини. Він мужній, сміливий, відданий народові, сильний і відважний. Ярема знаходить свою долю в таборі повстанців. Саме таким, як він, належить майбутнє. Недарма із головних героїв-повстанців автор залишає живим саме Ярему).

Ярема Галайда, хоч не історична особа, але існував насправді. Це засвідчують записані народні перекази та пісні. Сам Шевченко в «Передмові» до поеми пише: «Галайда уполовину видуманий». Що значить «уполовину»? Шевченкознавці пояснюють це ось як: «Це треба розуміти так, що «видумана» поетом любовна сюжетна лінія Яреми-Оксани, а не самий герой поеми».

Вперше зустрічаємось з Яремою в корчмі, де над ним, наймитом-попихачем, знущається загребущий і жорстокий Лейба.

Але за наругу, за коверзування над собою Ярема не нарікає ні на долю, ні на людей. Такої він уже вдачі:

Добрий, нє мстивий, ніжний і чутливий. інколи «тихенько заплаче», але не від особистої образи, а від того, що бачить, як кривдять інших. Тоді сплакне від безвихіддя, що не може нічим допомогти бідакові, і «знову за працю». Праця, праця і тільки праця — така твоя доля. Для інших існують свята, зустрічі, гостювання, а для тебе лише праця, притому ж тяжка і виснажлива. Далі порога хазяйського тебе не пустять, в хліві твоє місце. Ярема — некористолюбивий юначе. Некористо-любивий, бо навіть у мріях він не буває у «високих палатах». І все ж Ярема — «сирота багатий». Спочатку автор, правда, іронізує, що Ярема «багатий на лати» та на «дрібні сльози» — і в цьому вислові вся соціальна характеристика Яреми, а потім уже пише, що він по-справжньому багатий душею, багатий на щиру дівочу любов.

Вдруге Ярему зустріли ми під вечір на узліссі діброви, куди він прийшов на побачення з Оксаною і, очікуючи її, .. співає. Так-так, співає, та ще й яку гарну пісню, яку, може, й сам склав. В ній найвищі чари людського кохання виступають разом з чарами природи: з одного боку — гай, вітер, місяць і зіроньки, а з другого — серденько, рибчино, голубко, пташко. А ми й не підозрювали, що цей добряк-мовчун, цей покірний наймит може так поетично виспівувати, як пристрасний коханець:

Вийди, серденько, —

Я виглядаю;

Виглянь, голубко,

Та поворкуєм…

Під час третьої зустрічі Ярема зустрів нас теж співом, але зовсім іншим — героїко–патріотичним. Його ідеал білих рученят, що мліють-обнімають, поступився місцем іншому — ідеалу народного щастя, в якому він шукав, звичайно, щастя і для своєї Оксани, і для самого себе. Зі свяченим ножем в руках мандрував він край Дніпра до повстанців. У своїй пісні, зверненій до батька-Дніпра, він мріє про помсту над шляхтою, про волю для народу і про доброго гетьмана. Мріяв, бо вірив, хоч не знав, що добрий гетьман — це ілюзія.

Ярема наймит дивував нас своєю рабською покірністю, Ярема-коханець — спалахом голубиних пестощів, та ще несказанніше вразив нас Ярема-месник своєю трізною силою, незвичайною хоробрістю, а понад усе — якоюсь вулканічною люттю до панів і навіть жорстокістю:

А Ярема — страшно глянуть —

По три, по чотири Так і кладе.

Правда, жорстоким він став, коли взнав про мученицьку смерть титаря і викрадення Оксани. Без коханої він не уявляв собі життя, і той, хто забрав у нього одне-єдине щастя, однаково, що забрав у нього життя. Особиста кривда потроїла його сили і ненависть. Проте не особисті, а класові інтереси — рушії його дій. Він мстить за народ, мріючи завдати панам такої муки, щоб «пекло тряслося та мліло».

Образ Яреми — романтичний. Він, як ми вже бачили, незвичайний герой, поет наділив його винятковими рисами (казкова сила, хоробрість), і в той час же він не протиставляється трудящим, як це мало місце у творчих попередників Шевченка. Він весь час з народом, розділяє з ним ярмо неволі і радість перемоги над гнобителями. Це звичайний гайдамака. Автор так і говорить про нього: «От хлопець звичайний!» Він, як і інші повстанці, свято дотримується присяги. Повінчавшись з Оксаною вранці, увечері він уже повертається в загін Залізняка, котрому він став за сина:

Придбав Максим собі сина

На всю Україну.

Хоч не рідний син Ярема,

А щира дитина.

За відданість народній справі і прославився він. Про нього складають пісні. Навіть через багато років після закінчення Коліївщини старі гайдамаки співають пісню «А в нашого Галайди хата на помості».