Українська література - шкільні твори - 2026

Художнє відтворення проблеми українізації в комедії «Мина Мазайло» Миколи Куліша

Всі публікації щодо:
Куліш Микола

Варіант 1

Про комедію «Мина Мазайло» відомий літературознавець Юрій Шерех писав: «Український театр дістав свою найкращу комедію, може, свою єдину комедію, якщо властивістю комедії вважати легкість, грайливість, ритмічність, грацію на гіід-ложжі глибокого, але тільки натякненого змісту. У цих словах — висока оцінка художніх принад твору.

Сучасні дослідники визначають комедію «Мина Мазайло» як політичну. Адже політичний підтекст закладений уже в сюжеті. У комедії йдеться про дрібного службовця Донвугілля Мину Мазайла, який вважає, що завадою його успіхові в кар’єрі і приватному житті було українське прізвище. Тому він хоче змінити його на російське. Цю ідею підтримують дружина Мини, родичка з Курська тьотя Мотя, донька Рина (повне ім’я Мокрина). Не сприймають її син Мокій і дядько Тарас. Коли врешті-решт новітній Мартин Боруля став Миною Мазєніним, він із жахом дізнався з газети, що за «систематичний і зловмисний опір українізації службовця М. М. Мазайла-Мазєніна» звільнено з посади. Нищівна сатира Куліша спрямована насамперед проти почуття меншовартості самого Мини Мазайла — «малороса», українського міщанина, що пнеться в росіяни, як Мартин Боруля у дворянство: «Серцем передчуваю, що українізація — це спосіб робити з мене провінціала, другосортного службовця і не давати мені ходу на вищі посади».

Викриває драматург і російських шовіністів які стають на наступальні позиції щодо української самобутності. Вони представлені тьотею Мотею Розторгуєвою з Курська і вчителькою правильної вимови Бароновою-Козино. Бувала в бувальцях тьотя Мотя у всіх «доказах» покликається на класику: «Єтого не может бить, потому что єтого не может бить ішїда»(перекручений вислів з валуєвського циркуляра 1863 р.). Є й інший аргумент: «Та в «Днях Турбіних» Альоша, ти знаєш, як про українізацію сказав: все це туман, чорний туман, каже, і все це минеться І я вірю, що все оце минеться Зостанеться єдина, неподільна».

Глибокий аналіз тогочасної дійсності у комедії Куліша вражає. На тлі подальших подій зовсім не смішно звучать слова, сказані дядьком Тарасом: їхня українізація — це спосіб виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було… Попереджаю!»

На підставі художніх властивостей комедії Лесь Танюк изначив її як філологічний водевіль, який збудовано на співставленні української та російської мов. Саме ця двомовність є естетичним ключем твору. Яскравим зразком таких «філологічних» засобів комічного є урок правильної вимови: «— Пахнет сеном над лугами…

Баронова-Козино трошки захвилювалась:

Прононс! Прононс! Не над лу-гами, а над луґамі!

Не га, а ґа…

Мазайло:

Над лу-гами….

Над лу-ґа-га!

Над лу-га-га! -Ґа!

Ґа!»

А в сусідній кімнаті син Мокій навчає вродливу Улю Розсоху навпаки — переборювати російський акцент при читанні українською мовою. Уля:

Під хорою над криницею хорювали брат з сестрицею…»

Варіант 2

Видатний драматург Микола Куліш вважав неможливим обходити у своїй творчості важливі проблеми будівництва української радянської культури, бо від їх розв’язання залежало майбутнє рідної держави. «Мина Мазайло» — одна з тих його п’єс, що розглядає проблему викриття національних збочень у свідомості людей, які живуть у новому суспільстві, стоять на порозі докорінних змін.

Задум п’єси письменник охарактеризував із цілковитою ясністю: «міщанство й українізація». Кулішу вдалося побачити політичні джерела та суспільну основу в найбанальніших побутових явищах. Своїм твором драматург прагнув донести до широких мас населення, як діють і відбиваються в побуті сучасного міщанства важливі тенденції суспільного життя країни. Основою сюжету є історія про службовця тресту «Донвугілля» Мину Мазайла, який вирішив змінити негарне українське прізвище на російське «благородне» — Мазєнін. Анекдотична ситуація, заснована на дуже типовій для двадцятих років події — зміні прізвища, — не перешкодила автору комедії серйозно та рішуче поставити проблему українізації, до проведення якої міщанство ставилося вкрай негативно. Українець за походженням, Мина повстає проти рідної мови та культури. Він цілком денаціоналізована людина та ненавидить свою приналежність до «другосортного» «малоросійського» народу. Змінивши прізвище, Мина хоче змити з себе пляму неповноцінності. що, здається, пригнічувала його протягом усього життя. Дискусія на цю тему перетворила хату сім’ї Мазайла на своєрідну залу засідань, де шляхом ідейних зіткнень вирішувалася доля української мови та культури для родини. У конфлікті беруть участь всі герої твору, завдяки чому в п’єсі змальовується набагато виразніше поділеність суспільства. Подібна суперечка — типове для того періоду явище, тому за затятою шовіністкою тьотею Мотею, за запеклим націоналістом дядьком Тарасом, за денаціоналізованим Миною та за закоханим в усе українське, проте пасивним Мокієм стояли значні народні сили. Мабуть, через те цю проблему Микола Куліш зобразив так тонко та гостро, настільки майстерно занурившись у психологію, що п’єса не втрачає актуальності і зараз, у вже незалежній Україні.

З різних причин багато людей категорично відмовляються сприймати українську мову як рідну, та навіть як державну не хочуть сприймати. Проте вони забувають, що свідомою національною переорієнтацією (а такими поширеними нині є русифікація, американізація, італінізація…) власноруч відрубують від стебла корені, втрачають зв’язок між поколіннями, тим самим принижуючи свій рід. А людина без роду — то вже не особистість, а звичайне створіння. Людина без історії — то вже не громадянин.

П’єса «Мина Мазайло» навчає нас відстоювати свої вподобання та переконання, не боятися сказати вголос думку. Навіть зустрівшись із різними тьотями мотями, минами, ринами, не варто тихо погоджуватися з усім, ними сказаним. Треба вчитися не соромитися себе, передусім свого походження та родини, тільки тоді можна стверджувати, що нація заслуговує на світове визнання.