Українська література - шкільні твори - 2026

Порівняльна характеристика Чіпки та Грицька

Всі публікації щодо:
Мирний Панас

Варіант 1

I. Спільне у життєвих долях Чіпки та Грицька.

1. Важке дитинство.

(Батька Чіпка не знав, мати ледве перебивалася випадковими заробітками. Ріс хлопець у холоді, у постійному недоїданні. Однолітки до себе не приймали, не хотіли гратися з безбатченком. Грицько — сирота, його батьки померли під час епідемії холери. Хлопець спочатку жив у далекої родички, а потім дід Улас узяв до себе підпасичем).

2. Життя у підпасичах.

(Трудове життя на пасовиську загартувало хлопців фізично. Це було голодне роздолля з чорними сухарями та з дитячим бешкетуванням).

3. Праця коло власної землі.

(Чіпці від далекого родича перепала земля. І в будень, і в свято працював він на своєму полі: «Рано встає, пізно лягає, — та все в полі та в полі». Роботящим був і Грицько, односельці дивувалися його завзяттю, хвалили. «Купивши грунт, почув себе грицько зараз іншим…»).

4. Одруження.

(Чіпці одруження принесло багатство і щастя. Грицько і Христя, одружившись,»... стали між людьми поважними хазяїнами, чесними, робочими людьми…»).

II. Відмінні риси характеру.

1. Палкість, сердечність Чіпки і бездушність, пасивність Грицька.

(Чіпка тяжко переживав, коли діда Уласа забрали до двору. Він хотів допомогти діду, та не знав як. Грицько ж не журився дідовою долею. Як почув сумну новину, тієї ж весни пішов на заробітки. Коли почалася розправа солдат. Чіпка метався між людьми, благав захистити діда Уласа. «Закипіло його серце, заболіла душа…». А Грицько втік у чужий город, присів за лісою, дома ж вихвалявся своїм вчинком, лаючи кріпаків).

2. Мстива натура Чіпки, покірність і полохливість Грицька.

(З дитинства «…росло лихо в серці Чіпки — і виросло до гарячої відплати, котра не знала ні впину, ні заборони…» Рано познайомився хлопець з тяжкою бідою, з людською несправедливістю і хоче помститися за це панам. Грицько мріяв лише про роботящу дружину та маленьких діток коло неї, про достаток і працю на своєму ґрунті. І жив він за принципом: «Своя сорочка ближче до тіла»).

3. Ставлення до товаришів.

(Чіпка вірний у дружбі. Він не може порушити клятву, дану розбишацькому товариству. Грицько ж ставиться до інших залежно від їх становища, матеріальних статків).

III. Протилежність образів.

(Образом Чіпки автор показує, як кріпосницький лад нівечить життя і душу людей. Такі, як Чіпка, не можуть знайти своє місце в суспільстві. В образі Грицька виведено обмеженого селянина, покірного звичаям і законам, якого ніколи не турбувала біда інших. Соціальна несправедливість ніколи не викликала у нього бажання помсти).

Твір за романом Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» не тільки широко охопив соціальні явища дійсності, а й дав справжню галерею образів селян і панів-кріпосників, що сприяло багатогранному розкриттю своєрідності характерів та поведінки головних персонажів. Спробуємо розглянути образи цих персонажів — Чіпки та Грицька — і порівняти їх. Почили своє життя Чіпка і Грицько однаково: обидва з бідної сім’ї, де вже дуже давно не бачили достатків; обидва однакових років, але Грицько — сирота. Разом жартують, разом сумують, разом нівці пасуть, разом їдять «сухарі — чорні, як земля».

Але настав час коли треба було кожному з них вибирати свій шлях. Пише Панас Мирний: «Грицько — не промах». Зрозумів, що «годі за вівцями ганяти — бо невеличка з них користь…» Пішов на заробітки, проходячи повз магазини, роззявляв рота, дивуючись на багатство. Заворушилась у Грицька заздрість у серці отруйною змією: «Ач, як люди живуть!» Вже тоді зароджуються скнарість, крутійство, що зроблять згодом з цієї людини індивідуаліста-власника. Але вмів працювати Грицько, умів і любив: «працює, як хазяїн, завжди веселий, спокійний». І тут вони однакові з Чіпкою — обидва хазяйнують, обидва працьовиті. Проте не однакова у них мета в житті. У Грицька мета — одружитися з багачкою, щоб «до свого добра приточити ще й жінчине, щоб вийшло одно, та велике», — а в Чіпки — мета знайти правду, вірно служити громаді.

З того часу розходяться їхні шляхи правдошукач Чіпка не погоджується з психологією «вола», який завжди робить те, що скаже хазяїн, і потроху, не знайшовши відповіді на свої питання, скочується на слизький шлях. А Грицько тихо й мирно живе у своїй «теплій та ясній, тихій та щасній хаті», ростить діточок, не «суне» носа куди не треба, бо «своя сорочка ближче до тіла». Та й Чіпці радить: «А нема правди, то живи так, як і всі живуть». Ось тут найкраще і виявляється дрібновласницька психологія Грицька. Навіть його дружина Христя засумувала після Чіпчиної сповіді, після його гарячих слів про неправду, що зараз панує на землі; та тільки не Грицько. Казав Чіпка: «А якби була правда, то цього б не було. ., я б ніколи не став таким, яким ви мене бачите…» Та нічого не казав цей «хазяїн», хоч і відчував у глибині душі, що правду говорить Чіпка. Зробився Грицько перевертнем, сидів тихо, нікого не чіпав, щоб і його ніхто не займав.

Не така доля судилася Чіпці не могла мовчати ця горда, непокірна людина, але пішла не тим шляхом, щоб згодом стати вбивцею. Багато жорстокої ненависті в його словах: «А все люди, все люди. Вони в мене й батька одняли, людоїди; вони мене ще змалечку ненавиділи». Гнів свій топить у чарці; там, у шинку, і знаходить Чіпка собі «друзів»: Луш-ню, Матню і Пацюка. Починається «красиве» життя. Чіпка бешкетує, пиячить, «кожнісінький день ґуля та й ґуля». Так починається моральна деградація особистості. Людина стає більш подібною до звіра.

Але згадаємо «голодну волю» та повстання селян. Як героїчно поводить себе Чіпка, і як поводить себе Грицько. Чіпка, як справжній захисник ідей селянства, підтримує односельців, особливо турбується за діда Уласа, у якого був підпасичем разом з Грицьком, бо «підняли москалі» його. Тому й гукає він Грицькові: «Ти бачиш? Кров безвинно ллється… Діда Уласа ледве живого підняли на вітер. Не даймо!. . » Що ж робить Грицько? Грицько «не одказав на це ні слова — та мерщій від Чіпки, та в чужий город, та й присів за тином». Чіпку ж було так вибито, що він «устав — наче з хреста знятий», зате Грицько прийшов живісінький додому, та ще й почав вихвалятися перед Хри-стею своїм боягузтвом та підлістю. Кому ж у цьому випадку ми віддамо перевагу: чуйному «волоцюзі» чи хазяїнові, що зрадив найкращі почуття людини? Звичайно ж, правдошукачеві Чіпці, у якого в серці живе поряд з ненавистю до людей і щира любов.

Добре хазяйнують Грицько та Чіпка на своїх полях, мають добрі хати і добрих жінок. Але заздрить цей невсипущий хазяїн колишньому гультіпаці за те, що взяв Чіпка за Галею добрий посаг. Тому і завжди скаржився перед ним на свої нестатки, хоч завжди значно перебільшував, щоб розчулити Чіпку, щоб отримати допомогу. Непотрібні Грицькові ні громада («та й на громаду плюнь», — каже він Чіпці), ні правда — ніщо. Він прагне бути осторонь будь-яких суспільних подій, «люто» працює, керуючись егоїстичними мотивами індивідуаліста-власника, внаслідок чого стає тим нагромаджувачем, який скнарістю, крутійством, а то й пограбуванням свого біднішого ближнього згодом досягне становища глитая. Тому він позбавлений позитивного начала і не стільки протистоїть Чіпці, скільки відтіняє його образ.

Ці образи двох селян що вийшли з одного середовища, дуже різні за своїми характерами, ідеями та діями. Йдуть вони різними шляхами, хоч жоден з них не знаходить праведної стежини. І нам все ж таки ближче стихійний бунтар, невтомний правдошукач Чіпка, ніж хазяйновитий власник Грицько з зачиненою для людей душею. Хоч, можливо, і залишається там крапля добра, бо бажає він Чіпці: «Хай тобі Бог помагає на все добре», — бо забирає він Мот-рю до себе доживати вік, але все ж таки недаремно його дружині Христі ближчий Чіпка зі своїм протестом.

Варіант 2

I. Зображення Панасом Мирним типових картин із життя селянства до реформи 1861 року і після неї. (У романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панас Мирний широко висвітлив соціальні відносини між людьми, передав нестримний потяг селянства до праці на землі й волі. Головна ідея твору звучала в алегоричній назві: воли — символічний образ уярмленого селянства — не «ревіли» б, якби було що їсти й пити).

II. Контрастне розкриття характерів Чіпки та Грицька.

1. Чіпка і Грицько — вихідці з бідного селянства, сироти. (Чіпка зростав у злиднях, в умовах недоброзичливості і ворожнечі. Змалку довелося зазнати несправедливості, дізнатися, якою важкою працею дістається кусень хліба. Найближчим приятелем Чіпки в дитинстві був Грицько, теж сирота, виростав без батьківської підтримки. Змалку доглядав вівці і міг розраховувати лише на мізерну платню, що перепадала від сільської громади).

2. Формування характерів Чіпки та Грицька в дитячі та юнацькі роки:

а) Тяжкі умови життя хлопців. (Небагато світлих днів було у Чіпчиному житті. Батька він не знав, а мати — змучена, забита горем жінка — весь час тяжко працювала. Однолітки не приймали хлопчика до гурту, насміхалися з нього, односельці сторонилися, навіть мати лаяла й била, зриваючи злість на синові за своє невдале заміжжя. Тому з дитинства Чіпка прагнув помсти. Грицько ж, який теж виростав у злиднях та матеріальних нестатках, мріє розбагатіти, стати господарем).

б) Наймитування хлопців у діда Уласа. (Дід багато розповідав Грицькові та Чіпці про кріпацьку неволю, нещасливу долю кріпаків. Ці розповіді важким каменем лягали на душу Чіпки, примушували замислитись про кривду і неправду. На відміну від свого товариша, Грицько ніколи не замислювався над причинами людської недолі).

в) Сміливість і рішучість Чіпки — боягузтво Грицька. (Сміливим і рішучим постає Чіпка під час придушення селянської непокори. Не вагаючись, він стає на захист діда Уласа, підбиває інших селян допомогти старому. А Грицько заховався, не прийшов на допомогу Чіпці, не захотів рятувати діда Уласа від карателів. Грицько зневажливо ставиться до катованих селян: «Важко парять бісових маштаків». Кріпаків вважає ледащими і злодіями).

г) Чіпка — захисник народних інтересів: байдужість Грицька до людського горя, дрібновласницький егоїзм. (Чіпка дедалі частіше роздумує над особистою недолею, над всенародним лихом, шукає шляхи усунення соціальних коренів панівної несправедливості. Грицько ж байдужий до долі інших, егоїстичний, думає лише про себе і своє господарство).

III. Чіпка — «пропаща сила», Грицько — хазяїн. (Горе, несправедливість, злочинні дії чиновників штовхають Чіпку, вчорашнього хлібороба, до грабіжництва, ламають йому життя. Він не може знайти справжніх шляхів боротьби проти кривдників, перетворюється на злочинця. Крива стежка бунтарства робить Чіпку «пропащою силою». Грицько, вирвавшись із злиднів, швидко перероджується. Він заздрісний власник, усе намагається використати для власного збагачення, байдужий до інших, корисливий, із неприхованим злорадством та зневагою ставиться до Чіпки).

Чіпка та Грицько — обоє вихідці з бідних селянських родин, зокрема Чіпка зростає у злиднях, у нього немає батька, тому змалку односельчани проявляють своє негативне ставлення до хлопця, він зростає в атмосфері ворожнечі та несправедливості. Варениченко знає, як важко заробляти гроші на кусень хліба. Друг Чіпки Грицько — сирота, теж виростає без підтримки батьків. З самого малку працює вівчарем, проте за мізерні гроші не можна забезпечити собі достойне життя.

Умови життя хлопців теж схожі. Зростають вони за тяжких обставин. Чіпка бачить, як важко його матері працювати на полі, вона виглядає набагато старше своїх років, бо змучена тяжкою працею та розбита горем. Однолітки постійно жартують над хлопцем, обзивають його, не прагнуть до нормального спілкування, а навпаки постійно намагаються підколоти. Саме це приводить до того, що у Чіпки виникає загострене почуття несправедливості, він вбачає її скрізь, навіть у якихось дрібних речах. Грицько виріс у злиднях, його родина не знала благополуччя та достатку, тож він твердо вирішив досягти світлого майбутнього, ставши справжнім господарем, будь-якою ціною.

Епізод наймитування у діда Уласа розкриває перед нами картину кріпацької неволі, проте хлопці по-різному ставляться до такої проблеми. Чіпка починає замислюватися над тим, чому все так, основне питання, яке його хвилює, — де шукати правду. Грицько про людську неволю взагалі не замислюється, ним керують егоїстичні інтереси. Його цікавить те, як конкретно він може стати щасливим в таких умовах життя, як отримати вигоду, де б розбагатіти.

Чіпка сміливий та рішучий, таким він себе виявляє під час придушення селянської непокори. Варениченко не боїться людського осуду, він впевнено стає на захист діда Уласа, Грицько ж не захотів допомагати Чіпці рятувати діда від карателів. Грицько вважає, що кріпаки ледачі.

Таким чином, основна відмінність характерів головних героїв — співвіднесеність людських проблем зі своїми власними. Егоїстично проявляє себе Грицько, йому не болить чуже горе, байдужість проявляє він у ставленні до односельчан. Усе, що він робить, — ради задоволення власних егоїстичних інтересів. Чіпка виступає захисником народних інтересів, його хвилює всенародне лихо, він прагне до викорінення соціальних коренів несправедливості. Грицько думає про власне господарство в той час, як Чіпка прагне віднайти правду і довести її всім.

Головна опозиція, яка дає змогу зрозуміти основну відмінність між героями: Чіпка — пропаща сила, Грицько — хазяїн. Таку світоглядну позицію мають герої. Грицько уособлює селянський світогляд, головна думка про те, що варто думати про власне благополуччя. Чіпка не витримує несправедливості, яка штовхає його на різні негативні жахливі вчинки. Він веде розгульне життя, постійно випиває, займається крадіжками та розбоєм, навіть вчиняє вбивство.

Отже, Грицько та Чіпка мають багато спільних рис, та попри все вирізняються різною життєвою позицією, кожна з яких має право на життя.