Українська література - шкільні твори - 2021

Символіка назви роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Всі публікації щодо:
Мирний Панас

Роман Панаса Мирного та Івана Білика є класичним для української літератури, і, здається, все в ньому вже давно обговорене. Проте сила класики саме у багатоплановості, у актуальності в усі часи. Отож сьогодні доречно говорити про нове прочитання класичного твору з огляду на те, що критики свідомо чи несвідомо не звертали великої уваги на проблему суспільно-національних наслідків втрати народом національної свободи. Але це саме й відбилося у назві роману.

Чи випадковим у назві та й у тексті роману є віл? Очевидно, ні. Віл — тварина могутня, сильна, без якої в господарстві не обійдешся. Разом із тим віл — тварина спокійна й покірна, а тому зручна. Таким чином образ вола, винесений у назву, набуває метафоричного значення. Це ключ до розуміння головної ідеї твору — українці в ярмі. Віл, на жаль, є алегорією поневоленого покірного зросійщеного українського народу. І про це свідчать розділи, присвячені закріпаченню села Піски панами Польськими. Були колись Піски селом вільним, козацьким, і останнім носієм того козацького духу був січовик Мирон Ґуздь, який так і не змирився ні з неволею, ні з іншим способом життя — господарсько-хліборобським, хоч і «заржавіла січова рушниця, злігся порох, розгубилося креміння». І вже в його синові Іванові розтануло оте лицарство козацьке, бо «Кругом Україну облягло панство, позалазило у саме серце». І не випадково старий Мирон Ґудзь помер, захворівши після оголошення поневолення села Піски. Це ніби символ умирання волі української. Відтоді принизливе «хахол» звучить скрізь як символ зверхнього ставлення до українців в усіх сферах, навіть серед розбійників. Досить пригадати, як після чергового грабунку один зі зграї грабіжників москаль-пушкар хвалив Матню: «Вот тьі и хахол…, а, право, порядки зна- ешь! Тебе бьі только государю служить…» І подібних випадків багато змальовано в романі. «Неволя, як той чад, задурманила людям голови», і люди самі почали пхати голову у ярмо, гублячи рештки національної свідомості й самоповаги. Ось чому символічним здається діалог малого Чіпки з бабусею у розділі «Дитячі літа»: « — Чи воли, бабусю, говорять? — питає Чіпка в Оришки. — Бог їх зна, синку… Кажуть би то, що говорять».

Говорять, от тільки «мова стала пародією московської мови», а люди виродилися у перевертнів, у волів. Ось ідеал будь-яких поневолювачів: «…воли такі смирні, тихі», — як каже Галя. Отож воли у романі — це символ не просто знедоленого селянства, яке досить нагодувати. Ні. Воли — це символ уярмленого українського народу, який зазнав через неволю багато втрат як матеріальних, так і моральних.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.