Українська література - шкільні твори - 2021

Проблеми добра і зла у романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Всі публікації щодо:
Мирний Панас

Варіант 1

Що таке добро і зло, це одвічне питання хвилює кожного, протягом усього життя душа людини постійно бореться з цими двома силами. Хто ж виграє у цьому двобої — вирішувати тільки вам. Зробити вибір дуже непросто, дуже легко помилитися, проте кожен має вчитися на своїх помилках.

У романі змальовано саме переплетення добра і зла, це питання постійно хвилює автора і персонажів. Панас Мирний змальовує переконливі і яскраві образи. Головний герой — Чіпка, саме в його душі постійно боролися добре і зле начало. Змалку ми бачимо, як хлопець ставиться до діда Уласа, як захищає його від карателів, епізод про горобчиків дає нам змогу зробити висновок про те, що Чіпка в душі — хороша і добра дитина.

Проте злі язики постійно нагадують йому про те, що в нього немає батька, називаючи його байстрям. Він не розуміє, чому світ розділяється на бідних та багатих, проте через кілька років сам починає збагачуватися на краденому. Любов до Галі змінює його, але сімейне щастя швидко відходить на другий план. Чіпка починає займатися пияцтвом та грабіжництвом, все закінчується кривавою картиною: Варениченко разом з його друзями знищують родину Хоменків, не жаліючи навіть немовля.

Чіпка вибирає гріховний шлях до свободи, бо так легше. Боротися чесними методами більше не під силу, тому все завершується в негативному ключі. Автор актуалізує важливу проблему гріха та спокути. Як буде Чіпка спокутувати свої гріхи, що буде робити — це вже питання, яке в творі не вирішується. Панас Мирний тільки дає натяк на те, що Чіпка зрозумів свої помилки і буде прагнути до миру та спокою в майбутньому. Оскільки добро має завжди перемагати зло.

Виправдовувати злочинне життя Максима, батька Галі, взагалі немає підстав. У дитинстві він має лицарські задатки, дід намагається навчити його запорізьким устоям життя, проте сила та відвага Максима щезає тоді, коли він потрапляє в умови російської казарми. Розгульне життя, випивка та погані друзі, — ось що його приваблює.

Галя робить свій вибір між добром та злом. Змалку спостерігаючи за життям у своїй родині, вона твердо вирішує, що вона не буде займатися тим, що її батьки. Вона прагне силою своєю любові розтопити серце Чіпки та вирвати його з розбійницького життя. На короткий час це їй вдається зробити, але конфлікт між добром та злом знову назріває у Варениченка.

Мотря також робить свій вибір: вона довгий час прикриває грабіжника-сина, приховує його злочини та навіть покриває убивство. Але її можна виправдати великою материнською любов’ю. Вона мати, яка піклується про свого сина, страждає і переживає за нього, захищає його від злих людей.

Отже, добро і зло постійно між нами, ми постійно робити вибір. Від цього залежить дуже багато, варто замислюватися над своїми діями та вчинками, бо в іншому випадку можна повторити долю Чіпки. Варто думати про своїх ближніх, сімейні цінності повинні бути вищими за власні амбіції та нетривалі компанії. Кожен має задуматися, яким шляхом піти, яку долю собі обрати. Це дуже актуально і для сучасного читача.

Варіант 2

Твір відомого українського письменника Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» багатопроблемний. І однією із найбільш важливих проблем, які порушує автор твору, є проблема добра і зла. Виходячи з позицій народної моралі, якої дотримувався, до речі, і письменник, якою керуємося і ми, добро завжди прекрасне, а зло — потворне, огидне, бридке, хто б його не вчинив. Народне прислів’я стверджує: зробив добро — не кайся, зробив зло — зла й сподівайся.

Саме зла, а не добра більше зазнав у своєму житті головний герой твору Чіпка Варениченко. І «віддячив» громаді тим самим — злом і навіть іще більшим. Із довірою, відкритим, щирим серцем входив Чіпка у людський світ і одразу ж наштовхнувся на образу й глузування. «Байстрюк», — вигукують услід Чіпці та сміються з нього і малі, і дорослі. Але чим же завинив Чіпка перед громадою? Тим, що батько його був двожоном, людиною з темним минулим? Але ж ми не можемо обирати собі батьків, як не можемо і не повинні відповідати за їхні провини. Та цього не хоче визнати сільська громада. Тут найперше визнають честь, тому спочатку й питають людину, чи чесного вона роду? Саме цим і не міг похвалитися Чіпка. Із несправедливістю і злом він зустрівся дуже рано: на вулиці діти не приймають його до гурту, обзивають і ображають. У добру, вразливу душу хлопчика закрадається озлоблення. Хлопець був приречений на самотність. А самотність — страшна річ. Людей, які прихильно ставилися до нього було обмаль: баба Оришка, дід Улас, Грицько. Навіть рідна мати, вічно заклопотана, уся в роботі, не могла приділити належної уваги синові, і, стомлена, часто гримала на нього. Під впливом людей, оточення, тяжкого життя Чіпка починає переконуватись, що скрізь панує неправда і насильство однієї людини над іншою. Все це і викликало у нього прагнення боротьби. «І росло лихо в його серці і виросло до гарячої відплати, котра не знала ні впину, ні заборони». Почуття ненависті загострюється тоді, коли Бородай вигнав Чіпку зі свого двору. Зіткнувся Чіпка з жорстокою соціальною несправедливістю і тоді, коли в нього обманом відібрали землю. Не зміг він домогтися правди в суді. «Скрізь неправда… Скрізь, — шепотів він. — Куди не глянь, де не кинь — усюди кривда. Сказано — великий світ, та нема де дітися. Коли б можна, увесь би цей світ виполов, а виростив новий… Тоді б, може, і правда настала».

Та нема її, цієї правди. Озлоблений, Чіпка починає протестувати, бешкетувати, пиячити. Зближується із лихим товариством. І вважає, що розбійництво — це засіб боротьби проти гноблення і насильства. Одружившись з Галею, Чіпка відцурався розбійницького товариства, став добрим і дбайливим господарем. Його починають поважати в громаді, обирають земським «гласним». Але чиновники все зробили для того, щоб усунути селянського посланця із земства. Знову перемагає неправда. Чіпка озлоблюється, підбурює до виступу селян. І врешті- решт знову стає на ганебний шлях: починає грабувати, мститися, карати невинних і винуватих, доходить навіть до вбивства…

Від народження в людину закладено все — і добро, і зло. Але якщо життя зруйнує духовні цінності (а саме так сталося із Чіпкою), то переможе зло. А далі і до трагедії недалеко.

Так людська несправедливість, зло привели Чіпку до морального занепаду, хоча не можна не визнати й провини самого героя. Зло, отже, не може породити добро, але може спричинити ще більше, непоправне лихо.

Твір цей не втрачає своєї актуальності і в наш час. Він вчить нас, що зі злом, несправедливістю треба боротися, але так, щоб не скоїти ще більщого зла, бо далеко не всякими шляхами можна дійти праведного діяння. І ніколи неправда не може бути на благо людині.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.