Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Українська література - шкільні твори - 2025
«Марія» Уласа Самчука - найсенсаційніший твір та перший художній документ української літератури про голодомор
Всі публікації щодо:
Самчук Улас
Роман «Марія» — роман-спалах, роман-реквієм, роман-набат! Саме цим твором Улас Самчук явив усьому світові невичерпні потенційні можливості українського образного слова. Він був перший, хто показав справжнє страхітливе обличчя комунізму, змалювавши у романі «Марія» жахливі картини лютого голодомору 1932 — 1933 років, який принесла на українську землю радянська влада. Коли писався твір, в Україні лютував голод, штучно зроблений із метою винищення селянства. Свіжими слідами цих страшних подій пішов Улас Самчук, зобразивши жорстоку правду про становище українського народу, це й стало причиною заборони роману «Марія» в СРСР. Адже автор відкрито заявив, що голодомор призвів до зменшення українців на одну п’яту, що становило близько восьми мільйонів людей.
Попри все Улас Самчук покладається на силу самого життя, яке не дозволить людям втратити Божу подобу. Саме це життя й показане у романі, перед нами живі люди, які кохають, працюють, вірять, борються, живуть і вмирають — з гідністю! І ця гідність — найсправжнісінька, бо приходить через тверді мозолі, солоний піт, через біль і радість щоденної праці на землі. Кожна людина має трудитися — інакше стає паразитом. І найбільший труд людини — у її серці. Тому не випадково ім’я головної героїні — Марія… Жодного разу ніхто в романі не назвав її Марійкою чи Марусею. Від колиски і до жахливої голодної смерті вона — Марія. «Коли ж її тепла і радісна мати селянка Оксана виймала з довгої пазухи груди, Марія здалеку відчувала їх, моргала усточками й намагалася продерти свої майбутні оченята… Тридцять днів гаснула сама Марія — покинута, одинока». Жахи цієї смерті У. Самчук змальовує дуже художньо. Символічне видіння бачить умираюча жінка. Сонце! Кінчики проміння опалюють сухі жили рук, б’ють у запалі очі, підбарвлюють срібло волосся. Марія не жмурить очей, дивиться рівно й широко, відходячи в інший світ. Недаремно її називали Богородицею. Вона — образ-символ багатостраждальної, сплюндрованої України. Багато що єднає її з героїнями українських класичних творів, написаних у різні часи: з Малайкою Волик («Fata Morgana» М. Коцюбинського), Половчихою («Вершники» Ю. Яновського).
Безперечно, голодомор у розумінні письменника — закономірне звірство сталінської влади. Він є також і розплатою за людські гріхи: нехтування Марією шлюбним обов’язком, зроблений нею аборт, підпал Гнатом Корнієвого хазяйства, а найголовніше — фатальну й фанатичну прихильність молоді до більшовицького ладу.
Доля Марії, її великомученицької дочки, яка збожеволіла від голоду, наклала на себе руки, задушивши перед тим своє дитя, її трьох синів — це доля України та її дітей, яким судився свій шлях — неймовірно важкий, страдницький і трагічний.
В Уласа Самчука давні традиційні проблеми моралі у стосунках батьків та дітей постають інколи в жахливих описах. Трагедія Маріїного роду розгортається день за днем. Середульший син, ледачий і неслухняний Максим, стає більшовицьким катом, котрий пиячить, глумиться над святими храмами, мордує своїх співвітчизників, зневажає національне коріння. Батько виносить сину вирок — рубає сокирою свого сина-відступника: «Швидкими кроками підійшов до нього і раз, другий розмахнувся і опустив сокиру». Але сокирою Корній рубав і соціалізм, пролетаріат, котрі винищили рід Перепутьків, знищили господарство, повиганяли з рідної домівки, знищили мільйони українських родин. У вчинкові Корпія відбилася життєва позиція Уласа Самчука, його віра в людську волю до життя аж до останнього подиху. Трагічний фінал наштовхує на роздуми, адже письменник вірив у те, що українці відродяться, заживуть щасливо, тому і фінал роману життєствердний.
…Тане Марія, як свічка, вона помирає під промінням сонця з посмішкою на вустах, бо ні на кого не тримає зла. Адже Марія — це вічне добро!
