Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Українська література - шкільні твори - 2025
Страдницьке життя Марії (за однойменним твором У. Самчука)
Всі публікації щодо:
Самчук Улас
Варіант 1
«Марія» — роман-хроніка, роман-спалах, який У. Самчук присвятив матерям, які загинули голодною смертю на Україні у 1932 — 1933 роках. Роман «Марія» — це хроніка життя жінки-селянки, яка є втіленням трагедії всієї України.
Марія, центральний персонаж твору, — трудівниця, дружина, матір. Це жінка, яка кохала, раділа, працювала, ростила дітей і все життя тяжко страждала. Рано залишилася сиротою. В дні похорону батька, а потім матері сиділа маленька дівчинка голодна. Вона ще не до кінця усвідомила трагедію втрати батьків, та вже знала, що таке голод. Із напівголодного існування почалося її подружнє життя з Гнатом.
Марії випала така доля, що біди сипалися на голову бідолашної жінки, мов з решета. Не втішившись і не отямившись після одного нещастя, Марія стикалася з новим випробуванням. Скільки вимучилась Марія, чекаючи на взаємне кохання Корнія, великим потрясінням для неї була смерть першої дитини, додала горя звістка про загибель сина Демка. Витримала вона і образливі сварки з свекрухою, і справжнє пекло, яке очікувало на неї у родині Корнія, побої і лють черствого чоловіка.
Все життя Марія тяжко працювала, все життя вона когось рятувала: Корнія від ледарства, господарство від занепаду, Гната від тюрми, дітей від голоду. Цю мужню і сильну духом жінку не здолали ані труднощі, ані важка робота, ані негаразди сімейного життя. Її здолав голод і трагедія власного роду. Безлад, руйнація сталого життєвого ладу, божевілля дочки і смерть онуки — все це забрало в Марії останні сили. Марія не боялася смерті, вони з Гнатом перейшли межу земних стосунків ще на землі і, вмираючи, вона наче «починала поволі передивлятися розгорнену Гнатом книгу свого життя».
Марія — духовно сильна натура, працьовита, розумна. Недаремно автор назвав її Марією, іменем, яке перекладається як «противитися» або «гірка». Улас
Самчук створив типовий образ жінки, який є уособленням материнства, уособленням гіркої долі самої України. Смерть Марії — це засторога автора, попередження про можливе випробування для українського народу, це заклик дбати про долю свого народу, піклуватися про майбутнє своєї держави.
Варіант 2
I. Присвята твору «Марія» матерям, що загинули голодною смертю на Україні в роках 1932 — 1933. (Роман «Марія» письменник закінчив писати у 1934 році і присвятив його українському селу, матерям, які загинули під час штучного голодомору 1932 — 1933 рр. Твір став страшним за своїм трагізмом обвинуваченням більшовицькій системі і безглуздій жорстокості по відношенню до України і до селян. Світ майже нічого не знав про те, яка трагедія розгорнулася на Україні, і Уласу Самчуку треба було виявити неабияку громадянську мужність, щоб підняти свій голос на захист затурканого, замордованого українського селянства).
II. Три книги про Марію — «хроніка одного життя».
1. «Книга про народження Марії». (У першій частині роману Улас Самчук роз
повідає про сирітське життя Марії. Батька придавило в каменоломнях, через два місяці занедужала і померла мати, а дівчинку забрала до себе сусідка. Щоб вижити. Марійці доводилося пасти гусей, а в дев’ять років вона вже пішла в найми. Там до неї ставилися добре, але без роботи сидіти не давали. Та вона й сама бралася до всякого діла: пасла худобу, носила воду, підстеляла в хлівах, пряла вовну, клоччя, мотала клубки. Незчулася, як стала дівкою. Почали залицятися хлопці, а найбільше — Гнат. Та Марія покохала красеня Корнія, якого дуже скоро забрали в матроси.
Не дочекалася Марія коханого, вийшла за нелюбого Гната, народила сина, який скоро помер, потім народилася нежива дитина, третя дівчинка — Надія — померла в муках від скарлатини.
Бог не давав Гнатові і Марії щастя. Повернувся Корній, і Марія розлучилася з Гнатом).
2. «Книга днів Марії». (Важко починалося життя Марії з Корнієм. Але вона була щасливою, бо жила з коханим чоловіком. Через деякий час вони обжилися, народилося четверо дітей: Демко, Максим, Лаврін, Надія.
Життя йшло рівною дорогою, поки не настав 1917 рік. Демко загинув, але повернувся Максим — жорстокий, цинічний «будівник» нового життя на селі).
3. «Книга про хліб». (Настали роки солі й хліба — 1920-й і 1921-й. Тисячі людей знялися з насиджених місць, щоб десь дістати солі й хліба. Максим знову повертається в село; виганяє батьків з хати, а на брата Лавріна пише донос. Забрали Лавріна, пропав син не знати й де.
Страшні часи настали для українського селянина — 1932 рік. Відібрали хліб, забрали з хат усе їстівне. Корній і Марія з останніх сил намагаються допомогти Надії і її дитинці вижити, відривають від себе останній шматок. Та не вберегли онуки — померла Христуся, задушила її Надія, бо не витримала мук голодної дитини.
Люди гинуть від голоду, а в цей час у хаті, де живе Максим, гульня і весілля. Цьому треба було покласти край, і Корній убиває сина. Пішов Корній із села, і більше його ніхто не бачив. А Марія згасала ще тридцять днів — покинута, одинока, поки не настав її останній день життя).
III. Символічні образи сонця і Діви Марії у творі Уласа Самчука «Марія». (На 26258-й день згасло страдницьке життя Марії; і тільки «сонце не забуло її, заглянуло до неї і довго цілувало її сухе жовте обличчя».
Марія — земна жінка, вона не була святою, робила в житті прикрі помилки, але була вона схожа на Діву Марію: любила життя, нікому не бажала зла, втратила усіх своїх дітей. Марія померла, як помирали в той час мільйони жінок, але сонце, яке востаннє цілувало її мертві губи, символізує незнищенність життя на землі).
