Українська література - шкільні твори - 2026

Трагедія українського селянства (за новелами В. Стефаника)

Варіант 1

Василь Стефаник — визначний український письменник-новеліст, творчість якого давно стала класикою. Його новели — ніби літопис селянського життя, гірка книга правди. Головні герої творів Стефаника — галицькі селяни, які живуть у жахливих умовах.

Кожен твір письменника — зображення життєвої трагедії не лише однієї людини, а галицького селянства взагалі. Найбільше мене вразила новела «Новина». У цьому творі перед нами розігрується справді жахлива трагедія. Бідний селянин у розпачі вирішив втопити своїх доньок. Здається, що цей вчинок сам по собі жахливий, але коли розумієш причини, то виявляється, його можна виправдати. Адже Гриць хотів втопити доньок через відчай та безвихідь. Після смерті дружини він ніяк не міг утримувати свою родину. Діти часто голодували, а батько нічим не міг зарадити. Дівчата приречені були на повільну голодну смерть. От він і вирішив, що таким страшним способом полегшить страждання дівчат. Чи правильно це було? Авжеж, ні. Я думаю, що цей вчинок не дасть йому спокою до кінця днів. Та Гриць просто був у розпачі і не зміг знайти іншого виходу. На мою думку, у образі головного героя автор показує багатьох селян, які голодували і не мали чим нагодувати дітей…

Також яскраво постає перед нами село у новелі «Камінний хрест». Головний герой — Іван Дідух — збирається емігрувати з України. Для нього це справжня трагедія, але чоловік розуміє, що іншого виходу немає. Він виїжджає не заради себе — розуміє, що нічого хорошого Канада йому не принесе. Іван емігрує заради дітей, для того, щоб вони мали майбутнє. Ми бачимо людину, яка все життя прожила на українській землі, їй дорогий кожен колосочок на полі, кожен пагорб на дорозі… І зараз ця людина має виїхати на чужину, у невідомість… Чи від хорошого життя тікав Дідух? Звичайно, якби він міг забезпечити своїм синам гідне життя на Батьківщині, я впевнена, він би залишився. Тож В. Стефаник ставить перед нами питання: чому люди їдуть з України, чому кидають рідну землю?.. Відповідь на це питання одна.

В. Стефаник бачив, як занепадає село і розумів, які були причини цього. У новелі «Синя книжечка» бідний селянин Антін розпродає своє господарство і стає сільським пролетарем. Антін починає пити. Принижений, голий і босий він з болем і розпачем показує усім свою «синю книжечку» — паспорт.

Новели Стефаника — це гучний протест проти поневолення і приниження селянства. Письменник намагається донести думку, що доки селян будуть «душити», доти будуть вони шукати кращого життя за кордоном, пити — доти і буде щасливого життя в Україні.

Варіант 2

Новели талановитого українського письменника Василя Стефаника справедливо вважаються своєрідним літописом життя українського народу, великою і правдивою книгою життя, написаною серцем великого гуманіста. Він душею відчував біль своїх співвітчизників, страждав їхніми стражданнями. Як письменник з активною громадською позицією, В. Стефаник не тільки зображував трагічне життя галицьких селян, а й впливав своїм полум’яним словом на пробудження класової свідомості українців, сміливо виступав проти національного і соціального гніту.

Першу збірку В. Стефаника «Синя книжечка» склали новели, в яких було змальовано жахливе становище галицьких селян за часи австро-угорського панства. Центральною темою новел з цієї збірки стало зображення процесу розорення та індустріалізації тогочасного села. Яскравим прикладом цього процесу може бути новела «Синя книжечка». Сімейне лихо, нестатки і злидні привели головного героя новели Антіна до пияцтва. Пропивши усе своє господарство, він став сільським пролетарем. Принижений і нещасний, герой усім показує «синю книжечку», паспорт, — все, що у нього залишилося. Не більш щаслива доля і у героїв новели «Сон» та інших творів з цієї збірки.

Новели, в яких В. Стефаник писав про велику трагедію українського села та еміграцію, неможливо читати без хвилювання. У них звучить страх і відчай перед невідомим майбутнім, невимовна туга за отчим краєм, любов до рідної землі. Так, у новелі «Камінний хрест» письменник розкриває психологію селян, яких злидні і безземелля змусили емігрувати з України в далеку чужину. Але герої новел В. Стефаника не тільки терплять наругу і страждають, вони прагнуть знайти вихід зі свого скрутного становища, а деякі навіть стають на шлях боротьби проти поневолювачів. Саме таким є герой новели «Палій» сільський пролетар Федір.

Не менш вражають своєю правдивістю і антивоєнні новелістичні твори В. Стефаника, в яких письменник зображує велику трагедію українського народу і розмірковує про руйнівну силу війни, яка спустошує не тільки села, а й людські душі. У новелах «Марія» і «Син» письменник відтворив глибокі душевні переживання батьків, у яких війна розбила всі їхні сподівання на майбутнє, забравши у них найдорожче — улюблених синів.

Новели Василя Стефаника — як кращі українські народні пісні — тужливі і сумні. Це твори, які змушують читачів любити рідну землю, поважати працьовитих людей і думати над тим, що найважливіше у людському житті.