Українська література - шкільні твори - 2026

Антивоєнні мотиви новел Василя Стефаника

Варіант 1

I. Відбиття подій першої світової війни у побуті та свідомості галицького селянства.

1. Відтворення долі біженців. (У новелі «Вона — земля» В. Стефаник показує, як господарі, рятуючи родини від війни, зриваються з обжитих місць, тікають світ за очі. Семен радить іншим повернути додому, бо «Старий птах най гнізда старого не покидає, бо нове збудувати вже не годен». І вранці Данило, газда з Буковини, повертає назад, щоб або дома лиху годину перебути, або щоб кості лежали в рідній землі).

2. Сприйняття війни малими дітьми. (Новелу «Діточа пригода» побудовано у формі діалога братика й сестрички. Діти сидять біля тіла матері, яку вбила сліпа куля. Вони роздивляються небо, освітлене сяйвами ракет, прислухаються до свисту куль. «Ти дивися на війні, яка вона файна», — радить Василько сестрі. Вони ще не усвідомили, що лишилися сиротами. З’ївши кусень хліба, просочений кров’ю матері, вмощуються біля неї спати).

3. Душевні муки батьків за своїми синами. (Дуже страждають батьки, у яких війна забрала синів. Старий Максим з новели «Сини» робить висновок, що нема правди ні на небі, ні на землі. З горем і відчаєм говорить: «Господи, брешуть золоті книги по церквах, що ти мав сина, брешуть…»

У Мотрі з однойменної новели війна зруйнувала господарство, забрала чоловіка й синів. Автор у формі спогадів показує душевні муки жінки, її жаль за минулим, за синами. Марія, сама, в спустошеній хаті, в мріях бачить вільну Україну і своїх синів: «Напереді її сини, і вона з ними йде на тую Україну, бо вона, тая Україна, плаче й голосить за своїми дітьми, хоче, щоб були всі вкупі»).

II. Поєднання мотивів — війна і романтика національного визволення. (Василь Стефаник у своїх новелах показав мрії галицьких селян про мир, про народну владу, про возз’єднання усіх українських земель. Новеліст прагнув показати правду про страхіття війни, поліпшити умови життя селян, розбудити їхню громадську активність, вселити віру в краще майбуття).

Варіант 2

I. Другий період творчості в. Стефаника. (У центрі уваги новел другого періоду — покутське село в умовах імперіалістичної війни і польсько-шляхетської окупації. їм притаманні увага письменника до складних колізій у душі людини, бездоганне володіння прийомами внутрішнього діалогу. Автор зумів показати той тягар війни, що лежав на плечах звичайних людей, той сум і жаль, що стискав серця, коли сиротіли діти і коли війна забирала життя молодих людей).

II. Панорама народного горя.

1. Війна у сприйнятті Василька із новели «Діточа пригода». (Тікаючи від австрійського жовніра, упала мати, скошена кулею. Уночі серед поля — вбита мати і двоє маленьких дітей. Вони ще не усвідомлюють свого становища, не розуміють війни. Для них це просто пригода, та за нею автор простежує соціально-психологічні закономірності воєнного часу, тим самим підсилюючи трагізм знедолених дітей, їх приреченість на життя, сповнене тривоги і горя).

2. трагічні наслідки війни за новелою «Пістунка». (У новелі автор відтворює два протилежні сприйняття світу. Один дитячий — чистий і справедливий, другий дорослий — злочинний і жорстокий. Солдат, здеморалізований війною, намовляє дружину вбити нешлюбну дитину. Устами малого Максима промовляє істина: «Це така дитина, як кожна, а твій тато якийсь дурний». Він став жорстокий, черствий, злий. А в усьому винна війна).

3. Глибока любов Марії з однойменної новели. (Марія дуже любила своїх синів. Доглядала, пестила, пишалася ними. Не знала втоми, не боялася труднощів. Та прийшла війна, сини зібралися до війська. Інстинкт матері підказав їй врятувати хоч одного від смерті. Та потім жінка зрозуміла, що Україні потрібні її сини, і вона, опритомнівши, побігла, аби наздогнати старших і відіслати з ними найменшого).

4. Піднесення патріотичних почуттів у новелі «Сини». (Новела — суцільний монолог старого Максима, який виплескує свій біль, жаль і тугу за синами. Він згадує, як сам наказував: «Андрію, Іване, взад не йдіть, за мене пам’ятайте, бо я сам, ваша мама на воротях умерла». Сини загинули, і сонце померкло для Максима. Та в нього є внутрішня сила, і чоловік витримає цю трагедію).

ІІІ. Правдивий показ трагедії народу. (Антивоєнні новели В. Стефаника показують, як війна руйнує, спустошує села, вбиває людей, нівечить людські душі, порушує моральні норми. У творах показано пробудження соціальної і національної свідомості галицького селянства, висловлено сподівання на возз’єднання українських земель у єдину вільну державу).