Українська література - шкільні твори - 2026

В. Стефаник - майстер новели

I. Василь Стефаник — видатний новеліст XX ст. (відгуки І. Драча та М. Горького про творчість В. Стефаника: «взірець для сучасних новелістів»; глибокий знавець народної душі, складних тогочасних життєвих проблем).

II. В. Стефаник — майстер новели.

1. Головна тема новел Стефаника (життя галицького села на зламі століть, духовна сутність людини; твори сповнені душевної життєвої правди і сили).

2. Новела «Новина» (трагедія дітовбивства як наслідок нелюдських умов існування, трагічне роздвоєння в душі батька; реальна основа сюжету новели).

3. Емоційна сила Стефаникового слова (лаконізм вислову змальовує безодню людського горя, страждань, важких переживань; читач співпереживає з героями; кожна сцена, кожен епізод — глибока психологічна драма).

4. Стефаник — майстер художньої деталі (художня деталь здатна передати почуття автора і його героїв, наприклад, опис голодних дітей, лементування батька щодня й щогодини).

5. Використання психологічних прийомів і деталей для посилення трагізму ситуації (камінь, що давив груди; «очі запали всередину»; ріка, що несе в собі і сумнів, і жаль, і страх, і на яку довго дивився герой новели Гриць Летючий — ні від кого немає допомоги; остання сцена, в якій батько, втопивши одну доньку, дає другій палицю, щоб оборонялася, і радить, як уберегтися від злого в житті, несе надію).

III. «Новина» — шедевр світової новелістики.

Самобутність творчої манери Стефаника-новеліста. (Основним об’єктом зображення для нього було галицьке село з його драматичними соціальними проблемами. Стефаник дуже емоційно ставився до всього, про що писав, тому новел було створено не так багато. Вони, за словами автора, «як опирі, кров випивають». У центрі уваги письменника завжди людина у граничній ситуації, що змушує її до рішучих дій. І хоч інколи його герої вдаються до відчайдушних вчинків, які й самі засуджують, дивним чином вони залишаються на моральній висоті, чисті душею. Звідси й поєднання проникливого трагізму і нездоланної надії та віри у щастя, у добро й світло).

Літературний напрям, до якого належить творчість В. Стефаника. (На перший погляд, новели Стефаника суто реалістичні, оскільки відображають типовий характер у типових обставинах. Але разом з тим автор використовує надбання сучасної йому європейської літератури — засоби модернізму, зокрема експресіонізму. Це виявляється у манері зображення: ситуація доведена до краю, за межі реальності (наприклад, «Новина», де батько вбиває власну дитину, бо не в ЗМОЗІ її нагодувати і не може бачити її страждання). Побудовані новели так, аби справили якнайсильніше емоційне враження на читача, звідси й особлива експресія розповіді, особливий синтаксис, який покликаний через поєднання молитви й прокльонів дати відчути читачеві глибину розпачу героїв, трагізм щоденних буднів, про це ж свідчить глибокий психологічний аналіз, майстерно поданий у монологах, сповнених нервово-експресивних фраз, розмовної лексики, словоформ зі зменшувальними суфіксами).

Стефаник — майстер новели.

а) Як будуються новели Стефаника? (Композиція більшості новел побудована на трагічній події, яка змальовується здебільшого точно й лаконічно і овіяна духом співчуття автора героям).

б) Улюблений жанр Стефаника — новела. (Назва «новела» походить від італійського поуеііа — буквально «новина» — коротке оповідання з несподіваною кінцівкою. Саме ця форма найточніше відповідає творчій манері Стефаника, який будує новели на основі трагічної події, швидкого розвитку і розв’язки, максимально стисло у ліричних відступах, більше схожих на ремарки у п’єсах, висловлюючи своє ставлення).

в) Художні особливості новел Стефаника. (Сюжет розкривається через діалоги або монологи. Інколи («Сини») це суцільний монолог головного героя. Пейзаж завжди емоційний, персоніфікований (досить згадати пейзаж з новели «Новина», де описується річка). Мова героїв індивідуалізована. Так, Іван Дідух з новели «Камінний хрест» вживає воєнну лексику («зіцірував», «машір»), Максим з новели «Сини» вживає просторіччя, діти з новели «Діточа пригода» говорять саме по-дитячому. Велику роль відіграє портрет, який часто подається у розвитку, навіть незважаючи на лаконічність творів. Часто автор звертається до біблійних мотивів).

Вислови діячів мистецтва й культури щодо творчості Стефаника.

(«Стискаю міцно Вашу руку, тому, котра так сильно малює двома барвами — Чорною і тою, що її лілія носить».

Ольга Кобилянська 475

«у тих «воєнних» творах Стефаника вражає якийсь надлюдський пафос, його люди стають як боги, їхні слова як пророцтво, як грім. Не вступиться зі своєї землі старий ґазда, безсмертний володар, його величезна тінь покриває ниви аж до овиду, неначе престол незнаного бога стоїть він, не порушений бурями. І слово його, як слово Боже, завертає малодушних, будить мову німих, творить чуда».

Юрій Морачееський

«Він малює буденне життя сірого люду, але не тільки зверхні факти його життя, а самий зміст його: двома-трьома раптовими рисами він малює нам надзвичайно яскраву цілу драму…»

Леся Українка

«Абсолютний пан форми… Стефаник ніде не скаже зайвого слова; з делікатністю, гідною всякої похвали, він знає, де зупинитися, яку деталь висунути на ясне сонячне світло, а яку лишити в тіні. В малюванні він уміє бути реалістом і чистим ліриком».

Іван Франка)