Українська література - шкільні твори - 2026

Вірші Лесі Українки, які мене найбільше хвилюють

Всі публікації щодо:
Українка Леся

Леся Українка — велика поетеса, яка створила поетичні картини високої ідейної та естетичної сили й краси. Ці твори мають такий зміст і глибину, що з роками не тільки не старіють, а виблискують дедалі новими й новими гранями, стають ближчими й дорожчими розуму й серцю читачів.

Поетеса любила життя, поезію наповнювала музикою, втілювала в них жагу до життя, незважаючи на тяжку недугу, яка переслідувала її. Один із тяжких періодів загострення хвороби став безпосереднім поштовхом до написання поезії «Сопіга 8рет зрего!». Починається вірш вибухом протесту проти хвороби, яка сковує духовні й фізичні сили ліричної героїні:

Гетьте, думи, ви хмари осінні!

Сумні думки асоціюються з осінніми хмарами. Роздумуючи над власним життям, лірична героїня доходить висновку, що за життя треба боротися. Так народжується головний філософський мотив поезії: лише боротись — означає жити. Леся Українка впевнена, що не можна піддаватись розпачу, сльозам. Вона не потурала депресії, тузі, які часто облягали серце через хворобу. Натомість вона виявляла рішучість, наполегливість, волю:

Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки.

Буду сіять квітки на морозі.

Буду лить на них сльози гіркі.

Образ квіток на морозі передає непохитність волі ліричної героїні у боротьбі проти недуги. Квіти є вісниками прекрасного в природі. Поетеса вірить, що вони можуть стати вісниками прекрасного і в її житті, вірить у можливість перемоги мужнього духу над кволим тілом. І якщо на початку твору звучить просто бажання: «Хочу крізь сльози сміятись», «Жити хочу!», то у фіналі чується тверде рішення боротися за життя:

Так! Я буду крізь сльози сміятись.

Серед лиха співати пісні.

Без надії таки сподіватись.

Буду жити! Геть думи сумні!

Виховання волі, духовної стійкості та послідовності в боротьбі надають поезії закличного змісту. Поезія «Сопіга 8рет зрего!» закликає до подолання труднощів на шляхах життя і боротьби.

Леся Українка у поезії «Хто вам сказав, що я слабка…» дала рішучу відсіч тогочасній критиці, яка наголошувала на сумних мотивах у віршах поетеси. У цьому творі звучить віра в безсмертя поетичного слова, у незламність духу народного поета:

Хто вам сказав, що я слабка.

Що я корюся долі?

Хіба тремтить моя рука.

Чи пісня й думка кволі?

Поезії «Сопіга 8рет зрего!» та «Хто вам сказав, що я слабка?» подобаються мені найбільше, бо в них поетеса палко відстоює своє право на повноцінне людське щастя. Мене вражає сила духу цієї хворої, тендітної жінки, яка зуміла перебороти недугу, страждання, відчай і стати корисною для свого народу.