Українська література - шкільні твори - 2026

Тематика творчості В. Стефаника

Стефаник малює буденне життя сірого люду, але не тільки зверхні факти його життя, а самий зміст його.

Леся Українка

В. Стефаник — доволі помітна постать в українській літературі. Його новели — це мініатюрні картини життя. І героями їх найчастіше були звичайні люди зі своїми бідами та проблемами.

Кожен твір Стефаника — це картина життєвої трагедії. Трагедії людей, які жили за межею бідності, які не мали нічого, крім надії і тільки завдяки їй виживали. Стефаник показує нам світ без прикрас, світ людського горя, повний смутку та болю.

Новели В. Стефаника не можна назвати песимістичними, адже вони мають на меті пробудити людські душі, викликати емоції. Головне, що вони не залишають нас байдужими.

Більшість новел Стефаника присвячені селянам і їхньому тяжкому життю. Мене особисто вразила новела «Новина», у якій ми побачили трагедію родини Гриця Летючого. Гриць — бідний селянин, у нього немає ні землі, ні роботи. Жінка померла, залишивши двох доньок. Та селянину ніде взяти грошей та їжі, щоб прогодувати дітей. Його починають лякати їх чорні очі, які єдині залишилися живими на виснажених обличчях. Батько починає бачити у дітях живих мерців. Він розуміє, що нічим не може допомогти власним дітям, і це викликає у нього розпач. Як міг вирішити батько втопити рідних дітей? Мабуть, він відчував повну безвихідь, розпач і неможливість допомогти. Це найстрашніше — бачити страждання своїх рідних і не мати можливості їм допомогти… Ми не можемо оцінювати вчинок Гриця Летючого — не маємо на це права. Ми, на щастя, не жили в таких жахливих умовах, не знали голоду. І нам залишається тільки здогадуватись, що пережив Гриць перед тим, як прийняти таке страшне рішення…

Не менше враждає і новела «Кленові листочки», у якій змальовано долю дітей-сиріт, у яких померла мати, а батько Іван — заробітчанин, тяжко працює,але не може утримувати родину. Життя Іванових дітей ще трагічніше, ніж Іванове. Вони, як кленові листочки, розвіються за вітром у пошуках кращої долі. З любов’ю змальований автором шестирічний Семенко, який залишається за старшого у родині. Хлопчик ще не розуміє всієї гіркоти свого становища, але ми, читачі, уже усвідомлюємо її.

Схожа за тематикою та настроєм і новела «Катруся», у якій йдеться про батька, що везе до лікаря безнадійно хвору доньку і нарікає їй за це, адже розуміє, що все одно доведеться везти дитину на кладовище…
Може здатися, що селяни зображені Стефаником занадто жорстокими та бездушними, але саме життя зробило їх такими, і цього не можна заперечувати. На мою думку, В. Стефаник все ж таки не втрачав надію на те, що життя селянства на Україні зміниться на краще, і саме тому змальовував життя без прикрас, щоб викликати у нас прагнення до змін, до дій.