Українська література - шкільні твори - 2026

Поет — друг і захисник народу (за поемою Лесі Українки «Давня казка»)

Всі публікації щодо:
Українка Леся

І. Життєва позиція Лесі Українки.

II. Тема поеми «Давня казка».

III. Поет — головний герой твору.

I. Спосіб розкриття характеру поета.

2. Риси характеру співця (сміливість і мужність у боротьбі за волю рідного краю, безкорисливість і безмежна відданість народові, стійкість і саможертовність, дотепність і почуття гумору).

3. Тематика пісень митця (будучи молодим, поет славив красу природи, оспівував почуття дружби і кохання, вільні людські думки. Линучи думкою в надхмарні світи, він все ж придивляється до людського горя і лиха. Тематика пісень розширюється: він створює сатиричні вірші, у яких висміює вади людського характеру. Пізніше пише пісні, сповнені їдкої сатири, ненависті до гнобителів. У цих творах уже чується заклик до боротьби з кривдниками:

Чи блакитна кров поллється.

Як пробити пану груди?

Краса для поета невіддільна від служіння трудящим у боротьбі за волю і свободу).

4. Риси самої Лесі Українки в образі головного героя.

IV. Розуміння поетесою і поетом ролі поетичного слова в суспільстві.

Поему «Давня казка» Леся Українка написала у 1893 році. У цей час вона вже була відомим поетом. Про роль поета і його творів у суспільному житті Леся Українка і написала в поемі «Давня казка». Саме тому головний герой твору — поет. В юності він славив красу природи, красу кохання. Його поезія була «і дзвінкою, і гучною, бо розходилась по світу стоголосою луною». За здібність писати вірші, у яких люди знаходили і пораду, і розвагу, співця всі любили, особливо молодь. А ще поет приглядався до людського життя і, бачачи лихо і несправедливість, намагався зброєю сміху його полегшити. Розширюється і тематика його пісень. Спочатку сатиричні вірші, що висміюють вади людського характеру, потім їдка сатира, сповнена ненависті до гнобителів і закликами до розправи:

Чи блакитна кров поллється,

Як пробити пану груди?

Поет розуміє, що краса невіддільна від служіння народу. Ця горда, безкорислива людина так відповідає графу на пропозицію продати свій талант за золото:

Не поет, хто забуває

Про страшні народні рани,

Щоб собі на вільні руки

Золоті надіть кайдани!

Поет завжди серед народу, запалює його і підтримує своїми піснями, коли у країні спалахує повстання. Поетові думи-чарівниці служили повстанцям. І хоча графські слуги кидають митця у в’язницю, його пісні і гадки не можна замкнути у тюремних стінах:

І мого прудкого слова

Не затримає темниця,

Полетить воно по світі.

Наче тая вільна птиця.

Отже, пісні поета потрібні людям. Вони підіймають бойовий дух, протистоять песимістичним настроям. Вони стають здобутками трудящих і допомагають у боротьбі за правду.