Українська література - шкільні твори - 2026

Глибина і щирість переживань ліричного героя в поезії «Contra Spem Spero» Лесі Українки

Всі публікації щодо:
Українка Леся

Вірш «Contra Spem Spero» давно став хрестоматійним. Знаменний він тим, що виразно визначає основні риси життєвої концепції поетеси. А ще в «Contra Spem Spero» чи не найповніше виявилися своєрідність художнього мислення Лесі Українки та характерні риси її громадянської лірики. Дата написання вірша — 2 травня 1890 р. 18-го травня того самого року в листі до брата Михайла поетеса згадує цей твір і характеризує обставини життя, за яких його було написано: поезія постала в результаті боротьби з виснажливою хворобою. За жанровими особливостями «Contra Spem Spero», належить до ‘ лірики чуття ‘ і є художнім вираженням «крику душі», прагнення молодої людини жити повноцінним життям, тоді як умови (особисті й умови епохи) постали глобальними перешкодами до цього.

Вірш побудований у формі драматичного монологу сповненого схвильованих інтонацій, з відчутними елементами «внутрішньо» діалогізованої мови (з запитаннями й відповідями, із звертаннями, запереченнями й ствердженнями). Цей монолог передає рух емоцій ліричного героя у бунті проти умов, що душать прагнення молодості повноцінно жиги й творити. Утвердження життя як діяння доводиться не шляхом логічних аргументів, а шляхом емоцій (»логікою» почуттів, їх силою). Перші строфи вірша сприймаються як вибух протесту проти потьмарення молодих літ настроями суму, тужінням, проти непротивлення владі задушливих обставин в ім’я молодості й весни. Хоча вірш і був написаний у травні, образ «весна золота» вказує не тільки на календарну пору року, а й має алегоричне й ширше звучання, оскільки поставлений в асоціативний ряд осінні хмари — весна золота — молодії літа. Експресивна згущеність протесту втілюється в другій строфі в гострих афористичних висловах: крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні, без надії сподіватись, що сконденсовано передають зміст і характер протесту. Різко проступає і антитетичний взаємозв’язок образів, що створює експресію протиборства: думи, осінні хмари — весна золота; голосіння — молодії літа; сльози -сміх; лихо — пісні; безнадія — надія.

Помітну участь у наданні звучанню «Contra Spem Spero» підвищеної схвильованості бере віршова його структура. Твір написано тристопним анапестом, ритм якого чітко викарбуваний. До того ж, в окремі рядки, у тому числі й у перших двох строфах, внесено понадсхемні наголоси, завдяки чому вони звучать енергійно і пристрасно.

Рух емоцій ліричного героя йде від болючих запитань (як бути в умовах гострих суперечностей життя?) через пристрасне заперечення перешкод на шляху до справжнього повноцінного життя — і до утвердження бунтарських дій, нескореності й незламності в боротьбі. Ліричний герой починає з проголошення бунтарських прагнень. Час дії — теперішній — хочу. Цє основний пафос вірша — накреслення дій ліричного героя в перспективі: як він буде жити, діяти, з якими перешкодами і як боротися, здійснюючи сво’і прагнення.

Образна система вірша виводить художні узагальнення поза особистий план. Багатозначні художні узагальнення містяться в тих образах, що змальовують явища дійсності, обставини, за яких доводиться жити ліричному героєві. Убогий переліг, на якому в мороз він зважується вирощувати барвисті квітки, сізіфів камінь, який він береться підіймати на круту крем’яную гору, довга темна ніч, у яку він шукатиме ясну зірку, - ці образи різнопланово й широко характеризують драматичні умови боротьби, на яку зважився ліричний герой. Неоднозначні відповідно й образи, в яких ідеться про способи тієї боротьби, як-от: сіяння квітів, сила гарячих сліз, весела пісня, незмикання ні на хвильку очей у шуканні зірки. Вони не можуть бути співвіднесені лише з обставинами вузько особистого життя, а викликають уявлення ширшого плану. Зіставлення мотивів та образів «Сопіха зрет зрего!» з мотивами та образами інших творів поетеси підтверджують такий висновок. Лі-ричний герой вірша в контексті інших творів громадянської’ лірики Лесі Українки постає як видатна особистість, як один з небагатьох, хто не мириться з пасивністю, з настроями песимізму, що охопили значні кола інтелігенції того часу.

Образ ліричного героя «Contra Spem Spero постає в певних стійких психологічних рисах, характерних для багатьох творів громадянської лірики поетеси. У цьому вірші вже оформилась та концепція життя, що принесла Лесі Українці славу «дочки Прометея» і знайшла втілення в таких творах, як «Всі наші сльози тугою палкою…» (цикл «Сльози-перли»), «Товаришці на спомин» (цикл «Невільничі пісні»), «Хто вам сказав, що я слабка…», «В катакомбах».

ЛЕСЯ УКРАЇНКА «Contra Spem Spero»

Може, квіти зійдуть, і настане

Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем’яную,

Буду камінь важкий підіймать

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну,

Не стулю ні на хвильку очей.

Все шукатиму зірку провідну,

Ясну владарку темних ночей.

Так я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!

Гетьте, думи, ви, хмари осінні!

То ж тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі

Буду сіять барвисті квітки,

Буду сіять квітки на морозі

Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане

Та кора льодовая, міцна